Поради батькам

💟Пам’ятка для батьків «Як виховати слухняну дитину!»

🔅Подавайте дітям приклад хорошої поведінки. Ваша поведінка – приклад для наслідування.

🔅Змінюйте оточення, а не дитину. Не карайте дітей за їхню природну цікавість.

🔅Критикуйте не дитину, а її вчинки. Критика дитини сприятиме формуванню заниженої самооцінки.

🔅 Висловлюйте свої бажання позитивно. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого не бажаєте.

🔅Висувайте реальні вимоги. Вимоги до дитини мають відповідати їхнім віковим можливостям.

🔅Обирайте виховання без застосування фізичної сили та приниження. Не намагайтеся виховати навички самоконтролю і поваги до інших за допомогою покарання.

🔅Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір. Не дорікайте та не контролюйте їх постійно.

🔅Прислуховуйтеся до того, що говорить ваша дитина, навіть коли вона сердита. Цікавтеся тим, що вона робить та відчуває.

20 моментів, які необхідно знати всім батькам📝

Прості істини про процес виховання, що здатні підтримати батьків та допомогти у їх нелегкій роботі

1. Ви – герой для вашої дитини. Це справді так. Ви долаєте відстані, боретеся з драконами, не відступаєте перед труднощами заради ваших дітей. І навіть якщо вам це не завжди вдається, ви не припиняєте бути героєм.

2. Усі батьки без винятку постійно стикаються з труднощами. Ви намагаєтеся передбачити різні ситуації. Іноді вам хочеться просто ні про що не думати. Думайте позитивно. Навіть коли у вас важкі часи, пам'ятайте: вони минуть.

3. Почуття гумору і здатність знаходити смішне в повсякденних речах допоможуть вам бути розсудливими у найважчі часи. Що б не відбувалося, використовуйте гумор. Сміх – це ваше рятівне коло.

4. Щодня ви відчуватимете, що робите щось неправильно. Що ви були занадто нетерплячі, що ви в чомусь помилилися, що ви повелися з дитиною занадто різко або досить поблажливо. Можливо, ви маєте рацію. Якщо ви вчинили неправильно, попросіть вибачення. Відпустіть ситуацію, не варто постійно відчувати провину.

5. Діти плачуть, божеволіють, обіймаються. Вони бувають нестерпними, ідеальними, наляканими. Те, що вони роблять, можна назвати то казкою, то хаосом. Це все частина життя. І це того варте.

6. Сім'я – це найкраще, що ви маєте. Навіть якщо вона неідеальна. І вона ніколи не буде ідеальною. Але в цьому немає нічого страшного.

7. Коли спливає запас нашого терпіння й послаблюється здатність до самоорганізації, коли ми недосконалі, ми вмираємо у власних очах. І тоді любов відроджує нас із попелу. Потім нам стає погано, потім – знову краще. Нас завжди рятує любов.

8. Ви ніколи не пошкодуєте про те, що виховували своїх дітей. Можливо, діти іноді будуть вас розчаровувати. Але набагато частіше ви будете пишатися ними, і це головне.

9. Виховання дітей подібне до сходження на гору. Спочатку ви повинні знайти табір біля підніжжя. Тут ви можете відпочити, зустрітися з іншими туристами й акліматизуватися. Це допоможе вам дістатися вершини.

10. Стикаючись із дивацтвами й труднощами виховання, пам'ятайте: ви не самотні. Навіть якщо почуваєтеся наче посеред океану – ви не самотні.

11. Діти знають, де відбуваються чудеса, і вони покажуть вам шлях. Насолоджуйтеся цим, тому що наступної миті дитина може проявити себе абсолютно інакше.

12. Є тонка межа між тим, аби щосили намагатися здолати хаос, і тим, щоб насолоджуватися ним. Але насправді цієї межі не існує. Усе залежить від вашого вибору.

13. Якщо ви виявите досить уваги, діти навчать вас голосно сміятися, щиро любити й повноцінно жити. Те, що іноді діти псують ваші речі, порівняно із цим – дрібниці.

14. Якщо дітей більше від одного, вам завжди буде здаватися, що їх багато.

15. Намагайтеся у всьому знаходити радість. Не завжди потрібно бути серйозними, іноді варто просто повеселитися. Ви знайдете привід для цього там, де й не очікували.

16. Ви неминуче помилятиметеся. Вибачте себе за це. Попросіть вибачення в дітей, якщо вважаєте, що помилялися. Любіть себе й дітей. Саме так ви подасте дитині позитивний приклад. Ні в кого з батьків не виходить чинити правильно з першого разу. Покажіть дитині, що робити після того, як помилилися: це буде для неї гарним уроком.

17. Діти бувають важкими у спілкуванні, приголомшливими, зухвалими і …прекрасними. Такими ж, як і ви.

18. Процес виховання допоможе вам зустрітися із самими собою. Це може бути страшно. Це може зламати вас. Але це також додасть вам сили, аби відновитися і стати сильнішими, ніж досі.

19. Баланс – це міф. Виховання дитини – це не ходіння по канату, це танок. Не варто шукати баланс, краще ловіть ритм. Довіряйте собі й рухайтеся в такт цьому ритму, який буде постійно змінюватися.

20. Іноді ви дивуватиметеся, куди поділися ваші здібності й організованість. Справді, іноді ви відчуватимете безсилля, коли посеред магазину не зможете заспокоїти дитину, яка плаче. Вам доведеться багато разів терпляче пояснювати їй, що не можна гладити собаку, обідаючи.

Як підтримати дитину у воєнний час

До вашої уваги приклади ймовірних ситуацій із завданнями й варіантами рішень для батьків, які допоможуть їм адекватно підтримати дітей в умовах війни.

Ситуація 1. Дитина безпорадна

Дитина дошкільного віку не може захистити себе в мирний час, а у стресогенній ситуації під час війни почувається ще більш безпорадною. Тому вона повинна розуміти, що батьки подбають про її безпеку. Для того щоб сигналізувати батькам про свою потребу, дитина може стати незвично тихою або, навпаки, збудженою.

Як допомогти дитині у тривожній ситуації

Діти дуже чітко відчувають тривогу, паніку та страх своїх батьків. Щоб мінімізувати негативний вплив на психіку дітей, у Міністерстві охорони здоров’я України пропонують дотримуватися таких рекомендацій:

1. Говоріть із дитиною про те, що вона відчуває, обговорюйте емоції. Поясніть, що страх перед невідомим – це нормально. Можна спілкуватися різними способами: вербально, малюнками або ж в ігровій формі.

2. Будьте поруч. Дитина має відчувати вашу підтримку. В ситуації, коли вас охоплює паніка, згадайте, що поруч – дитина, яка просто не розуміє, що відбувається. Намагайтеся опанувати себе.

3. Обговоріть разом можливий план дій. Роз’ясніть, як діяти в тій чи іншій ситуації, складіть план. Поясніть, чому важливо дотримуватися ваших рекомендацій («Так ми будемо у безпеці», «Так я буду спокійним/ою за тебе»).

4. Зробіть щось разом. Спробуйте почитати чи послухати книги з дитиною, помалювати, поспівати – у спільній діяльності дитина відчуватиме вашу підтримку.

5. Контролюйте себе. Основна допомога дитині – ваш самоконтроль. Коли ви здатні критично мислити, оцінювати ситуацію та вгамовувати паніку.

Важливо! У дитини має бути своя «тривожна валізка». Покладіть всередину інформацію зі своїми контактами, а також занотовані медичні дані: про групу крові, можливі алергічні реакції та медичні стани дитини. Підпишіть одяг, в якому буде малюк.

Як вберегти дитину з аутизмом від сенсорного перенавантаження

У кожної дитини з розладом аутистичного спектра (РАС) свої особливості балансу сенсорної системи, тому універсальних рекомендацій тут немає.

Якщо це близька дитина, ви точно знаєте, які гіпер- або гіпочутливості їй притаманні. Враховуйте, що під час постійного стресу вони гіпертрофуються, тому щодня, а краще й декілька разів на день потрібно працювати над їх балансуванням. Спортивні руханки, присідання, віджимання допоможуть дитині з РАС краще відчувати власне тіло та знижувати рівень пропріоцептивного стресу. Важливий масаж – прожмакування і помірний тиск на всі частини тіла руками, легка розтяжка спини, рук і ніг, масаж голови пальцями – все те, що дозволить усвідомити себе фізично у просторі. Якщо є нагода, наповніть ранець людини чимось важким і попросіть її ходити з ним хоча б годину на день. Допоміжним буде також вузький одяг.

Варто індивідуально працювати з особливостями кожної окремої дитини з РАС.

Комусь потрібні шумопоглинаючі навушники, а комусь навпаки – увімкнена музика, улюблені речі, кольори, їжа (за можливості), окуляри, обтяжувальні жилети.

В укриття обов’язково беріть з собою ліхтарик і ковдру або великий шарф, щоб людина могла закритися в «халабуду» від натовпу навколо.

Покажіть соціальну історію або віршовану розповідь з піктограмами.

Як батькам налаштувати на дорогу дитину з аутизмом

Дитину важливо попередити про все, що відбуватиметься. В ідеалі – зробити соціальну історію про подорож, з усіма етапами, фотографіями і описом правил поведінки.

Якщо це поїздка потягом, потрібно повідомити про постійний ритмічний стукіт і велику кількість людей, взяти ковдру – дитина можна накритися з головою, щоб усамітнитися і мати особистий простір, наскільки це можливо.

Уникайте місць з яскравим білим світлом, обов’язково візьміть з собою особисті сенсорні засоби дитини, якусь книжку, пісню або завантажений мультик – все, що є знайомим та дасть почуття безпеки і спокою. Давайте дитині багато питної води, хоча б одну склянку на годину. Те ж саме стосується поїздки автобусом.

Для поїздки в машині, за можливості, підготуйте улюблену музику дитини, завантажте відео на телефон або планшет, візьміть з собою закуски, печиво, напої. Якщо дитина на дієті, візьміть з їжі щось, що рідко їй дозволяється, і у такий спосіб заохочуйте до тривалої дороги.

Обов’язково розкажіть про правила безпеки через соціальну історію – пристебнутий пасок, зупинки в туалет, невідволікання водія. Звертайте увагу дитини на мальовничі пейзажі, в безпечних місцях зупиняйтесь, щоб пройтися, зробити руханку.

Як налагодити комфортний побут дитини з аутизмом на новому місці

1. Постарайтеся взяти з собою улюблену знайому річ до кожного приміщення: іграшку і подушку – в спальню, чашку – до кухні, улюблений одяг.

2. Якщо можна, зонуйте новий простір: тут ми спимо, тут можна малювати, тут складаємо іграшки, тут робимо руханку, а тут – їмо. Навіть якщо простір дуже обмежений (хостели або табори для біженців), постарайтеся не змішувати ці зони.

3. Підпишіть кожну зону на стікерах або намалюйте схематичні зображення – за що відповідає ця зона (кухня – тарілка і ложка, спальня – ліжко). Покладіть в кожній зоні особисту річ дитини.

4. Перший час до призвичаєння проходьте з дитиною шлях від однієї зони до іншої і проговорюйте: «Я йду на кухню їсти», «Спальня, лягаю спати».

5. Постарайтеся придумати гру або заохочення до кожного приміщення, щоб підкріпити переїзд великою кількістю позитивних емоцій.

Наприклад, душ завжди починається з улюбленої пісеньки, на кухні – квест з розкладання овочів по кольорах з призом в кінці, наліпка з улюбленим героєм на вхідних дверях тощо.

Приклади дій батьків

Частіше обіймайте дитину, тримайте її за руки, колихайте, гойдайте на колінах.

Знайдіть спеціальне місце, де дитина зможе безпечно гратися й перебуватиме під вашим наглядом.

Запевніть дитину, що перебуваєте в безпеці. Якщо дитина, приміром, увесь час будує будинки з кубиків і збиває їх «бомбами», «градами», запитайте: «Як ти можеш захистити будинки від бомб?». Найімовірніше, дитина побудує подвійні стіни з кубиків і скаже: «Тепер бомби нас не дістануть». Відтак запевніть дитину та поясніть: «Так, це дуже міцна стіна. Ми робимо багато, щоб залишатися в безпеці».

Повертайте уяву дитину туди, де вона була в безпеці та почувалася комфортно: «Намалюй бабусі листівку, а згодом ми їй подаруємо».

Ситуація 2. Дитина усього боїться

Дитина дошкільного віку може почати боятися залишатися на самоті, ходити в туалет, засинати чи бути далеко від батьків у інших ситуаціях. Дитині потрібно вірити, що батьки зможуть захистити її в усіх ситуаціях, а інші дорослі, наприклад, родичі чи близькі знайомі, завжди їм допоможуть.

Завдання батьків

Намагайтеся бути спокійними в присутності дитини, не говоріть їй про свої страхи.

Запевніть дитину, що не залишите її та зможете захистити.

Нагадайте дитині, що є люди, які допомагають сім’ям залишатися в безпеці. Отже, якщо вам знадобиться допомога, ви зможете її отримати.

Переконайте дитину, що повернетеся, якщо вам потрібно кудись піти. Уточніть, коли саме будете вдома й повертайтеся вчасно.

Навчіть дитину ділитися з вами страхами, переживаннями.

Приклади дій батьків

Стежте за собою, коли говорите по телефону або з іншими людьми, щоб дитина не чула, як ви обговорюєте свої страхи.

Запевніть дитину, що перебуваєте в безпеці: «Обстріли нам більше не загрожують і багато людей намагається зробити так, щоб з нами все було гаразд».

Спонукайте не тримати негативні переживання в собі: «Якщо ти злякаєшся, підійди та візьми мене за руку. Тоді я знатиму, що ти хочеш мені щось сказати».

Ситуація 3. Дитина не впевнена, що небезпека минула

Дитина дошкільного віку може почути розмови дорослих або старших дітей, побачити щось по телевізору чи просто уявити, що стресогенна ситуація почалася знову. Дитина вірить, що небезпека близько, навіть якщо воєнні події, про які вона почула, відбуваються далеко.

Завдання батьків

Поясніть ситуацію багато разів простими словами. Якщо потрібно, робіть це щодня.

Переконайтеся, що дитина розуміє слова, які ви використовуєте.

Дізнайтеся, які ще пояснення чи слова дитина чула. Виправте неточності.

Скажіть дитині, що небезпека не поряд із вами, якщо перебуваєте далеко від місця воєнних подій.

Приклади дій батьків

Продовжуйте пояснювати дитині, що небезпека минула.

Намалюйте або покажіть на карті, наскільки далеко перебуваєте від місця, де відбуваються воєнні події: «Поглянь: небезпечно ось тут, а ми з тобою зараз тут — у безпечному місці».

Ситуація 4. Поведінка дитини регресує

Дитина повертається до поведінки, яка властива дітям ранньому віку: смокче великий палець, страждає від енурезу, говорить звуками або складами, хоче сидіти в мами/тата на руках.

Завдання батьків

Не звертайте надмірну увагу на таку поведінку дитини й зберігайте спокій. Дитина може демонструвати регресивну поведінку тривалий час після війни.

Приклади дій батьків

Якщо дитина страждає від енурезу, переодягніть її і змініть постільну білизну. Не коментуйте те, що сталося, й не дозволяйте нікому соромити чи критикувати дитину.

Якщо дитина просить її погодувати, вдягти чи роздягнути — виконайте її прохання.

Приклади дій батьків

Подбайте, щоб дитина займалася спокійними видами діяльності перед сном. Розкажіть улюблену казку із заспокійливої теми.

Скажіть дитині перед сном: «Сьогодні ти можеш поспати з нами, але завтра ти спатимеш у своєму ліжечку».

Запевніть дитину, що їй нічого не загрожує: «Нічні жахіття сняться тому, що ми чогось боїмося, а не тому, що є реальна небезпека».

Ситуація 5. Дитина боїться, що війна почнеться знову

Дитина починає боятися, коли щось її нагадує про війну. Наприклад, коли бачить, чує чи відчуває нагадування про подію, яку пережила.

Завдання батьків

Поясніть дитині різницю між подією та нагадуванням про неї.

Захищайте дитину від нагадувань про війну, якщо можете.

Приклади дій батьків

Заспокойте дитину, якщо вона боїться гучних різких звуків чи світла, що нагадують їй про війну: «Наразі блискає і гримить, але це не означає, що обстріли почнуться знову. Звичайна гроза не може зруйнувати будинки, як бомба».

Захистіть дитину, якщо можете, від згадок про війну по телебаченню, радіо та в інтернеті. Адже вони можуть зумовити в дитини страх, що війна повториться.

Ситуація 6. Дитина мовчить

Дитина відмовляється розмовляти або їй складно поділитися тим, що її непокоїть.

Завдання батьків

Допоможіть дитині підібрати слова, щоб висловити емоції, як-от гнів, смуток, хвилювання за батьків, братів, сестер та друзів.

Не змушуйте дитину говорити, але скажіть, що завжди готові вислухати її та поговорити.

Приклади дій батьків

Намалюйте смайлики, що символізують різні емоції. Розкажіть про кожен смайлик коротку історію, приміром: «Пам’ятаєш, коли почала звучати сирена й у тебе було схвильоване обличчя, ось таке?».

Запевніть дитину, що емоції, які вона відчуває, — нормальні: «Діти можуть дуже сумувати, коли їхній будинок зруйнований».

Подбайте про те, щоб у дитини були іграшки та матеріали для творчості, завдяки яким вона зможе виразити свої емоції. Відтак озвучте емоції, які відіграла чи зобразила дитина, щоб перевірити, як вона почувається: «Це дуже страшний малюнок. Тобі було страшно, коли ти побачила вогонь?».

Ситуація 7. Дитина має проблеми зі сном

Дитина боїться залишатися вночі на самоті або спати одна, прокидається через те, що їй сняться жахіття.

Завдання батьків

Запевніть дитину, що вона перебуває у безпеці. Проведіть разом більше часу перед сном, займаючись спокійними і тихими видами діяльності.

Дозвольте дитині спати з неяскравим нічником або недовго спати з вами.

Поясніть, якщо необхідно, різницю між сном та реальністю.

Приклади дій батьків

Невичерпні ті знання, уміння, які дитина набуває в іграх, особливо в сюжетно-рольових. Граючись, дитина навчається, але жодне навчання неможливе без допомоги основного — мовлення. У грі дітей ми маємо передовсім зважати на інтереси розвитку їхнього мовлення.

Самодіяльність в галузі мовлення дітей ні в чому не виражається так яскраво і інтенсивно, як у грі і через гру — у праці. До організації гри і образотворчої діяльності дітей головним чином спрямовані заходи щодо розвитку їхнього мовлення. Така турбота має передбачати інтереси організації як дидактичних, так і творчих, сюжетно-рольових ігор.

Слід усіляко сприяти тому, щоб цей відповідальний період у житті дитини, період оволодівання всією моторною сферою, зокрема мовленнєвим моторним апаратом, мав сприятливий перебіг. Однією з найголовніших умов для цього є позитивний емоційний стан дитини. Задоволення і радість мають бути незмінними супутниками життя дітей, найкращим чином сприяти їхньому нервово-психічному розвитку і передовсім розвитку мовлення.

Сенсорний і мовленнєвий розвиток дитини вдосконалюється тоді, коли вони поєднані між собою. Розвиток відчуттів і сприйняття перебуває у безпосередньому зв'язку з розвитком мислення і мовлення. Накопичення уявлень і знань відбувається через сприйняття, а тому турбота про розвиток мовлення має супроводжуватися турботою про розвиток органів чуття і сприйняття.

Розвиток мовлення дітей відбувається у сюжетно-рольових іграх. У грі дитина «розмовляє» з героями казок, «виховує» інших малят, «готує» обід, «лікує» ляльок, ведмедиків, «літає» у Космос. У грі можна все це робити. У грі не можна лише мовчати. Дитина говорить... «Якщо ти не їстимеш, — звертається п'ятирічна Іринка до своєї доньки-ляльки, — я не розповім тобі казку. Молодець, швидко з'їла! Тепер слухай казку про Курочку Рябу...». Дівчинка розповідає ляльці знайому казку, імітуючи інтонацію своєї бабусі.

Ігри з лялькою, ведмедиком, зайчиком та іншими образними іграшками спонукають дитину до розмов, активізують її словник. Після п'яти років у дітей виникає потреба в колективних іграх, розмови з іграшкою наодинці їх уже не влаштовують. Вони хочуть грати у справжню сім'ю, щоб там були і батько, і мати, і бабуся, і дідусь. Діти, які не відвідують дитячого садка (та ще й коли одна дитина в сім'ї), часто звертаються до дорослих із проханням пограти разом із ними: «Мамо, пограймо в "доньки-матері". Я буду мамою, а ти — моя донька. Ти бери ляльку і грайся як маленька, будеш робити все, що я скажу. Добре?» — лагідно дивиться на матір дівчинка. «І що це ти за дурниці вигадала, яка ж з мене донька! Грай сама з лялькою у мене бракує часу», — байдуже відповідає мати. Дівчинка ображена, але згадала про бабусю: «Бабусю, ти хочеш бути моєю донечкою? Пограйся зі мною».

Гра допоможе батькам проаналізувати свої дії і мовлення у стосунках із дитиною, оскільки гра — це дзеркало сімейних стосунків. У грі дитина копіює і жести, міміку, й інтонацію, і зміст мовлення дорослих. Добре, якщо у грі візьмуть участь сусідські діти — гра буде цікавішою і змістовнішою, вона сприятиме вихованню почуття колективізму.

Сюжетно-рольові ігри за тематикою і за глибиною відображення дійсності у різних дітей різні. Вони індивідуальні і за емоційно-виразною характеристикою, і за усвідомленим життєвим досвідом. Водночас у творчих сюжетних іграх закладено основу для колективної діяльності, ігрової співпраці, спілкування і спільного розв'язання ігрових завдань, переходу до відображення у грі стосунків між людьми. Сюжетна гра — самостійна. Вона не може не враховувати життєвого досвіду дітей або передаватися в готовому вигляді як гра навчальна.

«Не виховуйте дітей, все одно вони будуть схожі на вас. Виховуйте себе» — англійське прислів'я

❗️☝️ Діти спостерігають за вами і роблять так, як робите ви, а не, як ви говорите.

"Коли ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви повісили мій малюнок на стіну, і захотів намалювати інший.

Коли ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви нагодували бездомну кішку, і дізнався, що добре турбуватися про тварин.

Коли ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви спекли мій улюблений пиріг для мене, і дізнався, що дрібниці мають сенс.

Коли ви думали, що я не дивлюся, я бачив, що ви віднесли їжу хворому другу, і я дізнався, що треба допомагати.

Коли ви думали, що я не дивлюся, я бачив, як ви ставитеся до обов’язків, і дізнався, що маю бути відповідальним.

Коли ви думали, що я не дивлюся, я бачив сльози з ваших очей, і дізнався, що плакати — нормально.

3 гри, які допоможуть заспокоїти дитину

☝️ Ці ігри навчать дитину справлятися зі своїми емоціями.

🧶 "Веселі нитки". Дайте дитині клубочок із яскравими нитками і нехай вона змотає чарівний клубок щастя. Завдяки концентрації на одному предметі дитина заспокоїться. Скажіть, що цей чарівний клубок забирає всі неприємності та негативні емоції.

🐻 Ігри з кіндерами. Візьміть маленьку іграшку, щоб вона помістилася на долоні дитини (найкраще підійдуть іграшки з кіндерів) і скажіть малюку: "Цьому маленькому ведмедику дуже сумно і страшно. Спробуй його заспокоїти і скажи щось приємне". Коли дитина заспокоюватиме іграшку —заспокоїться і сама.

🎈 Повітряна куля. Запропонуйте дитині уявити себе кулькою і спустити повітря, повільно звільняючи легені. Завдяки довгим видихам мозок отримає сигнал, що треба заспокоїтись. Можна також купити справжні кульки — надувати їх і випускати з них повітря.

Існує 5 рівнів розуміння мовлення:

1. НУЛЬОВИЙ – дитина зі збереженим слухом не сприймає мовлення оточуючих, не відкликається на ім'я, не розуміє і не виконує прохань.

2. СИТУАТИВНИЙ – зазвичай дитина розуміє прохання побутового характеру, пов'язані з предметами щоденного використання, і відповідну дію. Наприклад: «Дай м'яч», «Йдемо гуляти» та інші. Часто прохання пов'язані зі ситуацією, і саме в ній дитина розуміє, що необхідно зробити. Якщо немає ситуації, то нема виконання.

3. НОМІНАТИВНИЙ – дитина розуміє і знає лише іменники, але словник інших частин мови (наприклад, дієслів та прикметників) досить бідний.

4. ПРЕДИКАТИВНИЙ – дитина знає багато дієслів, розрізняє значення декількох простих прийменників (постав НА коборку, У коробку, БІЛЯ коробки). Не розрізняє граматичні форми слова, тобто не може зрозуміти різницю між словами «корова-корови», «налий-вилий», «зайшов-вийшов».

5. РОЗЧЛЕНОВАНИЙ – дитина має великий запас слів усіх частин мови та повністю розуміє усі граматичні компоненти мовлення.

📌Хто діагностує розуміння мовлення:

логопед-дефектолог;

нейропсихолог;

психіатр.

💟ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКАМ 👨‍👩‍👧‍👦

🔅1. На навчайте того, в чому Ви самі необізнані.

🔅2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета - виростити її для життя серед людей.

🔅3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина навчиться їх самостійно виправляти.

🔅4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена у своїх силах.

🔅5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість - ознака слабкості, показ Вашої невпевненості в собі.

🔅6. Будьте послідовні у своїх вимогах. Пам'ятайте, твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил,

спокійним тоном спілкування.

🔅7. Дозволяйте дитині відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою.

🔅8. Виключіть із своєї практики вислів: «Роби, якщо я наказав». Поясніть, що завдання треба виконати тому, що це принесе користь. Дитина має звикнути до того, що діяти треба не за наказом, а тому що це доцільно, потрібно для когось.

Одна з точок зору....

ПОРУШЕННЯ ІЄРАРХІЇ У СІМЕЙНІЙ СИСТЕМІ: ЧОГО НЕ МОЖНА РОБИТИ БАТЬКАМ

Ієрархія - один з параметрів сімейної системи, покликаний встановлювати порядок, визначати приналежність, авторитет, владу в сім'ї і ступінь впливу одного члена сім'ї на інших.

Одне з положень ієрархії полягає в тому, що в сім'ї батьки несуть відповідальність за дітей і мають всю владу в нуклеарній сім'ї.

У своїй статті я хочу розглянути деякі варіанти відхилень від цієї норми і їх наслідки.

Триангуляція

Триангуляція - емоційний процес між двома людьми, який має тенденцію залучати до відносини третього. У порушеній сім'ї, де внутрішні кордони розмиті, батьки можуть іноді робити дітей своїми емоційними партнерами. Це перевернута ієрархія, при якій статус дитини в сім'ї дорівнює батьківському.

Приклад: «Дочка-подружка». Мама спілкується з дочкою на рівних, як партнери, як подруги, що призводить до психологічного дискомфорту у дитини, до змішання ролей, до ослаблення сили дитини.

У нормі сила дитини має спрямовуватися в соціум, використовуватися для спілкування з однолітками, друзями і сіблінгами (братами, сестрами).

У разі, коли мама починає ділитися з донькою тим, які у неї погані відносини з татом, як вони конфліктують, ділиться своїми підозрами щодо зрад батька, в душі у дитини починає відбуватися сум'яття.

Коли мама стає для дочки подругою, в очах дочки це знижує її авторитет і, як наслідок, дочка мимоволі емоційно приєднується до батька. Дитина не хоче чути подібних речей, їй важко слухати негативні речі про одного з батьків. В результаті дочка намагається дистанціюватися від матері.

Те ж відбувається і в разі надмірно довірливих, товариських відносинах одного з батьків з сином.

Чого не повинні знати про вас діти

Порушуючи тему надлишкової відвертості в спілкуванні з дітьми, слід відразу позначити, чого в нормі не повинні знати діти.

Діти не повинні знати про особисті інтимні подробиці і таємниці батьків. В першу чергу це стосується сексуальних відносин. Метафорично це звучить так: «Двері подружньої спальні для дітей повинні бути щільно замкнені». Так, діти знають, що ці двері є, і на цьому - все.

Також діти не повинні знати про дошлюбні романи, відносини, закоханості батьків. Розповідаючи про свої дошлюбні відносини дітям, мати забирає силу батька і налаштовує дітей проти себе.

Те ж стосується й батька, діти не повинні знати про його дошлюбні відносини. Якщо мав місце шлюб і діти запитали про це, має сенс повідомити тільки факт шлюбу і це не повинно глибоко фіксуватися, щоб не викликати тривогу у дітей і їх сумніви в стійкості союзу батьків.

Тепер повернемося до порушень ієрархії в сімейній системі.

Парентіфікація

Термін парентіфікація походить від англійського слова «parents» - батьки. У буквальному сенсі це означає, що діти функціонально стають батьками власним батькам. Це варіант перевернутої ієрархії часто виникає в разі алкоголізму, або наркоманії одного або обох батьків.

Приклад: Якщо батько хімічно залежний і в родині є син, то він часто заміщає співзалежність матері батька. Батько і мати в такій сім'ї часто, інфантильні, тому дитина змушена стати єдиним дорослим і нести відповідальність за сім'ю, її існування і гомеостаз. Вона приймає рішення, вона відповідає за кордони сім'ї, роблячи їх жорсткими. Жорсткі кордони в цьому випадку виглядають приблизно так: ніхто не повинен дізнатися, що батько залежний, тому нікого не можна кликати до хати, ні з ким не можна ділитися тим, що відбувається в родині. У такої дитини, як правило, немає друзів, вона веде замкнуте «доросле» життя. Це перевернута ієрархія, при якій статус дитини в сім'ї вище батьківського.

Інший приклад парентіфікаціі: в разі ранньої смерті матері, дочка функціонально замінює її і, як наслідок, перестає бути дочкою. Вона виконує багато домашніх жіночих справ з раннього віку, доглядаючи за батьком і підтримуючи його. Так і не познайомившись повноцінно з роллю дочки, виростаючи, вона найчастіше стає функціональної мамою своєму чоловікові.

Порушення ієрархії в сіблінгового підсистемі

Відбувається як наслідок парентіфікаціі, коли старша дитина бере на себе відповідальність за батьківську підсистему, вона також бере відповідальність і за дитячу підсистему (молодших дітей).

Або інший варіант: коли тільки в дитячій підсистемі немає ієрархії, немає ведучого і веденого, старші і молодші діти на рівних. Відбувається це, коли один з батьків жорстко, авторитарно впливає на дітей, об'єднуючись в коаліцію з дитячої підсистемою і послаблюючи тим самим другого з батьків.

Приклад: Папа, який проводить багато часу зі своїми синами різного віку (спорт, шахи, риболовля), не диференціюючи їх на старший-молодший, а мама при цьому знаходиться поза їхніми заняттями. В такому випадку мама, відчуваючи себе ослабленою, відчуває роздратування на коаліцію "батько-сини" і шукає з ким створити свою коаліцію, наприклад зі своїми батьками або психотерапевтом.

Варто зазначити, що поряд з дисфункціональними коаліціями, що об'єднують батька і дитину, є і здорові варіанти - це коаліції «по горизонталі», до них відносяться сімейні коаліції між подружжям і між сіблінгами.

Коли ви «дружите» зі своїми дітьми, коли ви скаржитеся їм на своє доросле життя, коли демонструєте свою нездатність впоратися зі своїми втратами і поразками;

Коли латаєте дитячою душею проломи своєї самотності, коли змушуєте дитину покривати ваші хворобливі пристрасті;

Коли, ведені своїм егоїзмом, нарікаючи на невдячність свого чада, вимагаєте мзду за «безсонні ночі» у вигляді уваги або співчуття,

знайте, що тим самим ви позбавляєте свою дитину не тільки батька, яким ви, порушуючи ієрархію, бути не в змозі. Ви позбавляєте дитину її Життя, тому що поки дитина обслуговує ваші дорослі потреби, вона не проживає своє дитяче (або вже доросле) життя. Знайте про це.

Бережіть себе і своїх близьких.

«ЩО СЛІД ЗНАТИ БАТЬКАМ ПРО МОВУ ТА МОВЛЕННЯ МАЛЮКІВ»

Соска шкідлива, якщо маля ссе її довго й часто.

По-перше, у нього формується високе (готичне) піднебіння, яке впливає на формування правильної вимови звуків.
По-друге, соска заважає мовленнєвому спілкуванню. Замість вимови слів дитина спілкується за допомогою жестів і пантоміміки.

Артикуляційна гімнастика — це гімнастика для губ, язика, нижньої щелепи. Навчіть малюка перед дзеркалом відкривати й закривати рота, піднімати язика вгору, робити його широким і вузьким, утримувати у правильному положенні.

Швидке мовлення — неприпустиме в розмові з дитиною. Говоріть зрозуміло, чітко, правильно, використовуючи як «дитячі», так і «дорослі» слова (це машина — бі-бі, а ось собака — гав-гав). Не дозволяйте маляті говорити швидко. Завжди розповідайте про те, що бачите. Пам'ятайте: якщо для вас усе навколишнє знайоме і звичне, то маляті з усім, що нас оточує, потрібно познайомитися. Пояснюйте йому, що дерево росте, а квітка цвіте, навіщо на ній бджола. Від вас залежить, як розвиватиметься ваш малюк.

Головні складові гарного мовлення: правильність, чіткість, виразність, помірні темп і гучність, багатство словникового запасу й інтонаційна виразність. Таким має бути ваше мовлення.

Дихальна гімнастика важлива у становленні мовлення. Щоб виробити правильний повітряний струмінь, необхідний для вимови багатьох звуків, навчіть дитину дути тонким

струменем на легкі іграшки, кульки, кораблики на воді (щоки надувати не можна!).

Якщо дитині виповнилося 3 роки, вона обов'язково повинна вміти говорити фразами. Відсутність фразового мовлення свідчить про затримку мовленнєвого розвитку, а відсутність слів у 3 роки — про грубі порушення загального розвитку.

Жести доповнюють наше мовлення. Але якщо малюк замість слів користується жестами, не намагайтеся розуміти його мовлення без слів.

Зробіть вигляд, що не розумієте, чого він хоче. Спонукайте його просити. Що довше ви будете розуміти жестову мову дитини, то довше вона мовчатиме. В один рік і сім-вісім місяців настає так званий мовленнєвий стрибок — дитина починає вживати багато нових слів, які раніше тільки чула та накопичувала у пасивному словнику.

«Золота середина»— ось до чого слід прагнути, розвиваючи малюка.

Пильніше придивляйтеся до малюка — чи відрізняється він від однолітків? Але пам'ятайте — кожна дитина індивідуальна. Не перевантажуйте малюків інформацією, не прискорюйте їх розвиток. Поки дитина не засвоїла рідної мови, іноземні мови вивчати не слід!

Ілюстрації в дитячих книжках, відповідні до віку дитини, — прекрасний посібник для розвитку мовлення. Розглядайте з малюками ілюстрації, говоріть про те, що зображено на них; нехай маля відповідає на запитання: де? хто? коли? що робить? тощо.

Фольклор— найкращий мовленнєвий матеріал, накопичений народом століттями. Потішки, приказки, скоромовки, вірші, пісеньки розвивають мовлення дітей та із задоволенням ними сприймаються.

Ліворукість — не відхилення, а індивідуальна особливість людини, і переучувати її не можна . Це може спричинити неврози і заїкуватість.

Але якщо дитина вправно користується обома руками або ще не звикла до переваги якоїсь однієї, слід нагадувати і привчати її працювати правою!

Дрібна моторика — так, як правило, називають рухи кистей і пальців рук. Що краще розвинені пальчики, то краще розвинене мовлення. Тому прагніть розвивати м'язи руки дитини. Нехай спочатку це буде масаж пальчиків, такі ігри як «Сорока, ворона», потім ігри з дрібними предметами під вашим контролем: шнурування, ліплення, застібання ґудзиків тощо.

Не можна займатися з дитиною, якщо вона схвильована або хвора, або якщо у вас поганий настрій. Тільки позитивні емоції забезпечують високу ефективність заняття.

Критерії оцінки мовлення дитини. Наприклад, норми звуковимови:

• 3—4 роки — [с], [сь], [з], [зь], [ц] уже мають правильно вимовлятися;

• 4—5 років — [ш], [ж], [ч], [щ], [г], [к], [х];

• 5—6 років — [ль], [к], [і], [р], [рь].

Загальне недорозвинення мови (ЗНМ) часто зустрічається втих дітей, які заговорили пізно: слова — після 2 років, фрази — після 3. Можна говорити про ЗНМ, коли в дитини недорозвинені всі компоненти мовлення:

• порушена звуковимова;

• обмежений словниковий запас;

• погано розвинений фонематичний слух;

• порушений граматичний лад мови.

Тільки комплексний вплив фахівців (логопед, лікар, вихователі, батьки) допоможе якісно поліпшити або виправити складні мовленнєві порушення. Розумовий розвиток невіддільний від мовленнєвого, тому, займаючись із дитиною, дорослий має розвивати в неї всі психічні процеси: мислення, уяву, пам'ять, сприйняття.

👍Пам'ятка для батьків 👌

З досвіду батьків і для батьків:

• Не очікуйте швидкого результату в розвитку вашої дитини.

• Два кроки вперед і один крок назад.

• Набирайтеся терпіння, терпіння і ще раз терпіння...

• Життя – це марафон. Не витрачайте всі свої сили та ресурси на підготовку дитини до школи. Пам'ятайте: вам необхідно бути з дитиною впродовж усього життя, супроводжувати її та допомагати їй.

• Діти із особливими освітніми потребами, які в дошкільний період отримали занадто багато академічних знань, зі вступом до школи можуть виявляти протест і негативно ставитися до навчання.

• Не формуйте у дитини егоцентризм, показуючи, що все крутиться навколо неї. Це спричиняє неабиякі труднощі, коли дитина потрапляє в дитячий колектив.

• Формуйте здатність до соціалізації та вміння співпрацювати з дорослими та однолітками!

(із книги О.Чеботарьова, І.Гладченко, Н.Ліщук, Аренда де ванде Рей «Дитина із Синдромом Дауна)✍️

Авторитетний стиль виховання

В авторитетному стилі скомбіновані, з одного боку, дисципліна, а з іншого, тепло і чуйність. Згідно з науковими дослідженнями, він вважається найефективнішим стилем батьківського виховання.

Авторитетний батько багато в чому використовує відображення почуттів дитини, що в майбутньому допоможе дитині краще розуміти свої почуття і керувати ними.

У такій сім'ї поважають права як дитини, так і дорослого, важливими вважаються стосунки, що ґрунтуються на домовленостях між дитиною та батьками. Завданням батьків є встановлювати для дитини кордони, які враховували б потреби, інтереси, думку та індивідуальність дитини. Дитині простіше дотримуватися встановлених вимог і правил поведінки, коли вона залучена до ухвалення сімейних рішень, її думкою цікавляться, і за можливості враховують її.

Як говорити дитині "ні"

Найголовніше правило - до 2,5-3 років будь-яка заборона має бути виправданою. Виправдання в цей період одне, головне: все, що небезпечно для життя, - заборонено. Нам, звісно, дуже хочеться прищепити дитині хороші манери - розповісти, наприклад, що не можна стягувати з педіатра намисто або залазити в чужу сумку Але, на жаль, зрозуміти цього вона зараз не може (як і розмежувати "моє" і "чуже"). Крім того, у дитини в цьому віці переважає короткочасна пам'ять. Вона не зіставляє ситуації і не шукає подібності. Те, що не можна засунути пальці в розетку вдома, зовсім не означає, що це не можна зробити в гостях. Тому знову правило - одна заборона має діяти завжди і всюди!

Найкраща форма демонстрації заборони - це мова вашого тіла. Робіть досить суворе обличчя, погрожуйте пальцем. Не кричіть, але говоріть завжди твердо і впевнено. Якщо у відповідь на ваші дії дитина заплакала - не шкодуйте її: цей плач - закріплення почутого.

Дихальні техніки для зняття стресу та панічних атак

1. Глибоке та повільне дихання.

Вдихаємо носом, видихаємо ротом. Робимо коротку паузу між вдихом та видихом. Видих має бути довшим за вдих. Уявляємо, що надуваємо повітряну кульку, і видихаємо довго та повільно ротом. Одного вдиху та видиху недостатньо, вправу потрібно робити мінімум 3 хвилини.

Запах квітів.

Запропонуйте дитині уявити, що вона відчуває запах квітки, глибоко вдихаючи через ніс і видихаючи через рот. Також можна подумки уявити собі квітку.

Маленький зайчик.

Мов зайчик, який стрибає у саду та нюхає все довкола, запропонуйте дитині зробити три швидкі вдихи через ніс і один довгий видих через рот.

Зігріємо метелика.

Покажіть на долоні уявного метелика, розкажіть, що він замерз і не може злетіти. Запропонуйте зігріти його своїм подихом. Діти складають долоньки разом, уявивши на своїх долоньках метелика, і дихають на долоні (дихальна вправа: відкрити рота і вимовити тривалий звук «А»). Метелик зігрівся і його треба здути з долоні. Діти роблять глибокий вдих через ніс і видих через рот (на видиху треба витягнути губи трубочкою, вимовити довгий звук «У»).

Здоровий хребет - це просто!

1. Візьміть собі за правило робити дуже прості вправи: станьте спиною до вертикальної поверхні, наприклад до стіни. Обов'язково торкайтеся до неї одночасно потилицею, трохи опущеними плечами, лопатками, ягодицями та п'ятами. Стійте десь хвилину, запам'ятайте положення тіла, зберігаючи його відійдіть від стіни. Це і є правильний стан. Декілька разів в день виправляйте свій стан. Нехай ваші м'язи запам'ятають його.

2. Не кладіть ногу на ногу. Це викликає біль в нижній частині хребта, порушує кровообіг і може навіть привести до захворювання в частині малого тазу . Не сідайте різко, зі всього маху на стілець! Цим ви кожного разу наносите удар по хребту, від чого травмуються хрящові поверхні та диски.

3. Якщо вам приходиться довго стояти, не забувайте змінювати поставу кожні 10 хвилин. Спиратися потрібно по черзі на кожну ногу, щоб на них змінно приходилася масса тіла. Ходіть на місці. Час від часу корисно підняти руки до гори.

💟 16 СПОСОБІВ ЗАВОЮВАТИ СЕРЦЕ ДИТИНИ👨‍👩‍👧‍👦💕

🔅 Слухайте з метою зрозуміти її думки і почуття.

🔅Говоріть з нею шанобливо, навіть якщо просите про щось або виправляєте її.

🔅Вірте в її добрі наміри і говоріть їй про це.

🔅Відкладіть убік свої гаджети та інші заняття і присвятіть якийсь час тільки їй.

🔅Читайте дитині вголос.

🔅Обіймайте якомога частіше.

🔅Запитуйте: "Чим я можу тобі допомогти?"

🔅Виправляйте не критикуючи.

🔅Щодня говоріть їй добрі, надихаючі, підтримуючі слова.

🔅Грайте в те, у що вона хоче грати.

🔅Давайте зрозуміти, що цінуєте її думку.

🔅Дякуйте їй за внесок у сімейні справи.

🔅Нехай вона чує, як ви доброзичливо говорите про неї іншим.

🔅 Грайте з нею. Багато смійтеся. Нехай дитина запам'ятає вашу посмішку.

🔅Тепло вітайте її.

🔅Називайте її особливими прізвиськами.

🔅Просто любіть!💕

10 простих порад логопеда батькам

Мова дитини розвивається під впливом мови дорослих і значною мірою залежить від достатньої мовної практики, нормального соціального і мовного оточення, від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.

• Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.

• Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення повинне бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.

• Задавайте ВІДКРИТІ питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, говоріть «Що він робить?» замість «Він грає?»

• Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.

• Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.

• Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.

• Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.

Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити його коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» і т.д.

• Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.

• Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».

• Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.

• Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.

🔴🟠🟡 У КОЛЬОРОВОМУ СВІТІ СУ-ДЖОК 🟢🔵🟣

Су – Джок терапія (з корейської су– кисть, джок - стопа) – метод впливу на організм шляхом стимулювання біологічно активних точок, розташовання Су-Джок терапії на кистях і стопах.

Вважається, що мізинець пов'язаний із серцем, безіменний палець – з печінкою, середній – з кишечником, вказівний – зі шлунком, великий – з головою. Стимулюючи певні точки, можна впливати на функціонування відповідних органів.

Прийоми Су –Джок сприяють і поліпшенню мовлення дітей, особливо якщо поєднувати їх з артикуляційними вправами, пальчиковими іграми, шнуруванням, ліпленням, малюванням.

Прийоми Су –Джок терапії:

Масаж спеціальною кулькою «Їжачок». Прокочуючи кульку між долоньками, діти масажують м'язи рук.

Масаж еластичним кільцем. Надівши кільце на палець, діти рухають ним униз і вгору, аж поки не відчують тепло.

В результаті використання ігор з елементами Су-джок терапії:

☑️ Розвивається мова, увага, пам'ять, мислення, необхідні для становлення навчальної діяльності.

☑️ Розвивається моторний праксис (загальна і дрібна моторика)

☑️ Стимулюються мовні зони кори головного мозку.

Пальчикові ігри для су-джоктерапії.

🐢 «Черепаха»

(Вправа виконується спочатку на правій а потім на лівій руці.)

Йшла велика Черепаха

І кусала всіх від страху.(Діти катають м'ячик між долонями)

Кусь, кусь, кусь, (М'ячик між великим пальчиком та іншими. Натискаючи ритмічно на м'ячик та перекладаючи із руки в руку.)

Нікого я не боюсь. (Діти катають м'ячик між долонями)

🦔 «Їжачок»

(Вправа виконується спочатку на правій руці, а потім на лівій)

Їжачок, їжачок

Схожий ти на м'ячик. (Катають м'ячик між долонями)

Голки ніби на ялинці -

На твоїй колючій спинці. (Масажні рухи по великому та вказівному пальцю)

Хоч на зріст їжак маленький, (Масажні рухи середнього пальця)

Колючки в нього гостренькі. (Рухи по безіменному пальчику)

І м'ячики — клубочоки (По мізинчику)

Мають також голочки. (Кругові рухи по долоньках)

🥬 «Капуста»

Ми рубаємо капусту, (ребром долоні стукати по кульці)

Потім солимо капусту, (подушечками пальців торкати кульку)

Ми капусту натираємо, (терти долоньками кульку)

Міцно кулачком стискаємо.

🖐 Масаж пальчиків еластичним кільцем.

Раз, два, три, чотири, п'ять

(розгинати пальці по одному)

Вийшли пальчики гулять.

Цей товстенький і великий,

(надіваємо кільце на великий палець)

А цей пальчик вказівний,

(на вказівний і на далі по черзі)

Цей високий всередині.

Далі пальчик безіменний.

А мізинчик хоч маленький,

Але дуже проворненький.

ЗНАЙОМИМО ДИТИНИ З ВЕЛИЧИНОЮ ПРЕДМЕТІВ

✍️Знайомство дитини з величиною предметів краще розпочинати з понять «великий» - «маленький».

Для цього можна дати в руки дитини велику м'яку іграшку, до прикладу, ведмедя і маленького ведмедика. Назвати дитині величину іграшки: « Це маленьке ведмежатко, а це великий ведмідь, давай знайдемо їм друзів. Великому ведмедю доберемо великі іграшки з тих, що є поруч, а до маленького - маленькі».

Важливо, щоб дитина на фізичному рівні відчула величину іграшки, велику майже обійняла, а маленьку взяла пальчиками. Після цього можна переходити до ігор, що зображають величину предметів.

🧸 Для дітей з РАС, адаптація до нового середовища та взаємодія з іншими людьми є складним завданням, тому важливо навчати їх цим навичкам з раннього дитинства.

🧸 Важливо навчити дитину розуміти поведінку та емоції інших людей. Це можна зробити шляхом розмов про різні емоції з демонстрацією прикладів на картинках, акцентувати увагу на причинно-наслідкових ланцюжках під час читання казок або перегляду мультиків, обговорювати соціальний досвід дитини.

Також, варто привчити дитину до побутових навичкок. Наприклад, самостійно користуватись вбиральнею, навчити готувати, робити покупки в крамниці.

Ці навички мають відповідати віку та рівню функціональності дитини, варто спрямовувати дитину в зону її найближчого розвитку. Це ефективно робити в ігровій формі та використовуючи метод соціальних історій.

👨‍👩‍👧‍👦 Підготовка дітей з РАС до самостійного дорослого життя, може бути складним.

5 ФРАЗИ ЯКІ ВАЖЛИВО ГОВОРИТИ СВОЇЙ ДИТИНІ ЩОДНЯ!👨‍👩‍👧‍👦

💕Я тебе люблю - для багатьох дорослих ця фраза вже нічого не означає через свою звичайність, але не для дитини. Не соромтеся говорити їй про свої почуття.

💕Ти зможеш - це те, що потрібно завжди говорити дітям мало не кожен день. Адже кожен день діти роблять щось нове для себе і їм необхідна ваша підтримка.

💕Я тобі довіряю, я в тебе вірю - ця фраза додасть сили і впевненостіу собі не тільки дітям, а й дорослим.

💕Дякую за допомогу - після виконаної роботи дитині важливо відчути, що її старання помітили. Похваліть її за зусилля і подякуйте, нехай навіть це буде дріб'язкова справа.

💕Я тобою пишаюся - ця фраза вселяє у дитину впевненість у власних силах і формує почуття самоповаги.

Діти дуже потребують ваших обіймів та підтримки.

Якщо дитина нервує, перебуває у стресі, злякана чи розгнівана, дуже важливо не кричати на дитину, а навчити її виражати свої емоції словами. Також важливо аби дитина відчувала, що ви поряд з нею, тому обійми є дуже важливими засобом для емоційного контакту та підтримки.

🚫Ці вправи заборонені, якщо ваша дитина має порушення в опорно-руховому апараті.

1️⃣Качання преса

Найчастіше випинання живота пов'язане з надмірним гіперлордозом. Діти рідко виконують вправи на прес технічно вірно. В результаті ми не приберемо живіт, а лише посилимо поперековий лордоз. А кубики преса будуть не на плоскому животі дитини, а поверх живота, що випирає!

⠀

2️⃣Підтягування, висіння на турніку.

Це чудова вправа для зміцнення спини. Але якщо дитина підтягується технічно неправильно, то замість зміцнення спини вона отримає ще більшу напругу в трапеції! Також під час підтягування діти можуть надмірно прогинатися в попереку, ніби допомагаючи собі підняти тіло.

⠀

3️⃣«Місток» корисний для постави.

Він зміцнює м'язи-розгиначі спини, сідничні мʼязи, та привидні мʼязи. Ця вправа покращую рухливість усіх суглобів, плечей, стегон, грудного відділу і хребет. АЛЕ❗️Якщо у дитини гіперлордоз, то прогин у попереку може посилитися. Часто буває, що дитина встає на «місток» із положення стоячи. Таке виконання може зашкодити здоровій дитині. Правильний «місток» - з положення лежачи на спині, штовхаючись однаково і правою, і лівою ногами, щоб вони отримували однакове навантаження, стопи ставити паралельно, а не на внутрішній край.

⠀

4️⃣Віджимання та планка.

Вони стабілізують наше тіло, зміцнюють м'язи згиначів та розгиначів. Але дитина може йти у надмірний прогин у попереку, несиметрично розподіляти навантаження.

⠀

5️⃣Ходіння навшпиньки, на п'ятах - при порушені положення стопи - заборонено, адже дитина буде погіршувати ситуацію, виконуючи не вірно.

⠀

5️⃣Кішечка – провокує надмірний прогин у попереку при гіперлордозі.

⠀

6️⃣Не рекомендовані надмірні розтяжки, які не властиві дитині та робота з вагою (важкі штанги) до кінця формування опорно-рухового апарату.

⠀

Самі собою ці вправи не завдадуть шкоди, якщо виконуються технічно правильно. Але якщо дитина виконує їх без нагляду і якщо в дитини вже є такі порушення, як: вальгус, сутулість, гіперлордоз, клишоногість та інші, то вона просто не зможе дотриматися техніки виконання.

☝🏻Тому ці вправи потрібно виключити доти, доки порушення не буде виправлено.

Які комплекси заважають вам жити?

Котик №1

Вам важко дається спілкування з людьми, особливо з незнайомими. Під час розмови не завжди виходить вдало підбирати слова, але зрозумійте, що неможливо здобути досвід, уникаючи цю проблему.

Котик №2

Вам заважає комплекс відмінника, який змушує виконувати усі завдання бездоганно. Часто у випадках, коли потрібно вигравати хитрістю, ви втрачаєте орієнтацію та не можете взяти себе в руки.

Котик №3

Якщо ви зробили такий вибір, то ваші комплекси стосуються зовнішності. Вам допоможе медитація, самоаналіз або ж у крайньому випадку можете звернутися до психотерапевта.

Котик №4

Ви не можете сконцентруватися на завданнях через постійні сумніви у собі. Вам здається, що знайдеться хтось кращий і ваші старання будуть висміяні.

📢ВЧИТЬ ДИТИНУ НЕ БОЯТИСЯ ВИСТУПАТИ НА ПУБЛІЦІ💃🕺

Дуже важливо, щоб дитина з дитинства вміла презентувати себе, не боялася виступати на публіці. Це знадобиться йому в школі, в інституті та на подальших співбесідах під час пошуку роботи.

💡 Заведіть сімейну традицію влаштовувати домашні концерти, не забуваючи запросити всіх родичів та друзів. Заохочуйте та хвалите свою дитину за бажання показати себе та свій талант. При цьому зовсім не обов'язково чудово співати та танцювати, важливо те, щоб дитина не боялася виступити, і їй щиро цього хотілося.

📢Батьки запитують: «Чи важливо навчити дитину зав'язувати шнурки на взутті?»📢

Навчити дитину зав'язувати шнурки на взутті - це навичка, яка має декілька важливих переваг:

❗️❗️❗️Самостійність: Вміння зав'язувати шнурки дозволяє дитині бути більш самостійною. Вона зможе самостійно взувати та знімати взуття без допомоги батьків, що розвиває її незалежність.

❗️❗️❗️Безпека: Шнурки, які не зав'язані належним чином, можуть призвести до травм, якщо дитина спотикається про них та падає. Навичка правильного зав'язування шнурків допоможе уникнути таких ситуацій.

❗️❗️❗️Координація рухів: Процес зав'язування шнурків вимагає від дитини дрібної моторики та координації рухів. Це вправа, яка допомагає розвивати моторику рук та зберігати або поліпшувати координацію рухів.

❗️❗️❗️Розвиток навичок планування: Процес зав'язування шнурків вимагає від дитини певного рівня планування та послідовності дій. Це допомагає розвивати навички аналізу та виконання задач в послідовному порядку.

❗️❗️❗️Сприяння саморегуляції: Практика зав'язування шнурків може допомогти дитині розвивати навички саморегуляції, оскільки це вимагає концентрації та уваги до деталей.

Отже, навчання дітей зав'язувати шнурки є важливою навичкою, яка сприяє їхньому фізичному та когнітивному розвитку, а також забезпечує їхню безпеку.

💟ДОБРІ ПОРАДИ ТУРБОТЛИВИМ БАТЬКАМ 👨‍👩‍👧‍👦

✔️ ЯК ВІДУЧИТИ ДИТИНУ ВІД МУЛЬТИКІВ?

🔹Чим пізніше ви почнете показувати мультики - тим краще. Не поспішайте. Нехай краще замість того, щоб сидіти і пасивно дивитися мультфільми, дитина у що-небудь грає, придумує, фантазує, експериментує з предметами, допомагає вам робити щось по дому, розвиває дрібну моторику тощо.

🔹Корисна заміна мультфільмам - аудіоказки. У дитини починає працювати уява і вона вчиться уявляти.

🔹Розумію, що мультики часто "рятують" втомлену маму, тому що в цей час дитина сидить тихо і можна робити свої справи. Якщо ви ставите дитині мультфільми, робіть це ДУЖЕ дозовано.

🔹На жаль, багато дітей дошкільного віку дивляться мультфільми годинами. Це шкідливо для нервової системи, швидко настає звикання й інші заняття дитині стають нецікавими.

Поради батькам

Розширені налаштування