Для педагогів

✍️ ІГРИ ТА ВПРАВИ НА ПОДОЛАННЯ ДИСГРАФІЇ ДИТИНИ

Що таке дисграфія?
☘️ Дисграфія – це частковий розлад процесу письма, пов'язаний з недостатньою сформованістю психічних функцій, що беруть участь у реалізації та контролі письмової мови. Дисграфія проявляється у вигляді стійких, типових і повторюваних помилок у письмі, які не зникають самостійно, без цілеспрямованого навчання. При дисграфії також страждають читання й ефективність сприйняття.

 ☘️ Ось деякі з основних причин виникнення дисграфії в дітей:
• Розлад виникає тоді, коли існує недостатня координація між повідомленнями, надісланими руховими нервами головного мозку.
• Ділянка мозку, яка обробляє інформацію й переводить думки в слова, функціонує у дітей неправильно.
• Крім органічних і функціональних змін головного мозку, що виникають унаслідок внутрішньоутробного недорозвинення плоду, патології вагітності, інфекційних захворювань та інших важких хвороб, що позначаються на нервовій системі дитини, причиною дисграфії можуть бути й соціально-психологічні чинники. Серед них двомовні сім'ї, неправильне мовлення оточуючих, раннє навчання письма або ж, навпаки, неувага до розвитку мовлення дитини.

 ☘️ Корегування дисграфії в дітей:
• Один з методів спрямований на корекцію почерку шляхом виправлення рухів руки під час письма.
• Деякі інші методи зосереджені на вирішенні проблеми поганої пам'яті, порушень рухової сфери, слухового та просторового сприйняття, мислення або інших проблем, пов'язаних з нервами й нервовими імпульсами.
• Повторення, упорядкування, моделювання тощо можуть допомогти скорегувати почерк дитини.
• Загальні підходи до подолання дисграфії передбачають також заповнення прогалин у звуковимові та розвитку зв'язного мовлення.

 🍀 Діти, які страждають на дисграфію, зазвичай погано запам'ятовують, як правильно писати літери. Поліпшити запам'ятовування можна, якщо при написанні літер задіяти велику моторику, а також використовуючи відразу декілька каналів сприйняття.

 🌱 Вправа «Відчуй літеру»
Відсутність у людини одного з чуттів часто загострює інші. 
Наприклад, намалюйте пальцем літеру на спині дитини. Можете також намалювати літеру на долоні, проте при цьому в дитини повинні бути закриті очі. Потім запропонуйте дитині відтворити літери на вашій спині або на папері.
Можна дещо ускладнити завдання: самому писати велику літеру, а дитину попросити відтворити малу й навпаки.

 🌱 Використовуйте пластилін
Пластилін добре підходить для вправ. Він щільний і м'який. Помилки в процесі ліплення, дуже легко виправити. Скачайте з пластиліну мотузки й ліпіть із них літери разом з дитиною. Це буде розвивати в неї силу рук і дрібну моторику. Крім того, так дитина буде запам'ятовувати форму літер.
Інший варіант вправи: виліпити з пластиліну рівні пластини, і нехай дитина напише на них літери олівцем. Написані таким чином літери можна не тільки бачити, а й відчувати, що дасть мозку більше інформації про їх форму.

 🌱 Вправа «Пишемо вголос»
Сенс завдання полягає в тому, що учень все, що пише, промовляє вголос. При цьому читати вголос треба так, щоб кожна буква була промовлена виразно і голосно. Для дисграфіків досить складне завдання дописати слово до кінця, тому обов'язково потрібно промовляти слова максимально чітко.

🌱 Вправа «Лабіринт»
Проходження лабіринтів відмінно розвиває велику моторику та увагу у дітей. До того ж такі завдання учні молодшого та середнього шкільного віку виконують із задоволенням!
Головна умова – лінія, що з'єднує початок та кінець лабіринту, має бути невідривна, причому в процесі виконання дитина має змінювати положення руки, а не аркуша.

 🌱 Вправа «Лабіринт з літер або чисел»
Запропонуйте школярам роздруківки, де лабіринт утворений певними буквами чи цифрами, з яких необхідно утворити суцільний ланцюжок.
Ця вправа корисна при оптичній дисграфії. Виконання завдань такого формату буде сприяти кращому запам'ятовуванню та розпізнаванню букв та цифр за відповідними параметрами.

🌱 Вправа «Знайти слово»
Напрацювання навички пошуку та синтезу інформації у текстовому форматі. Роздайте школярам попередньо підготовані роздруківки, в яких із запропонованих складів вони мають зібрати «приховані» слова. Гру доцільно проводити на швидкість, поступово ускладнюючи завдання.
АУТИЗМ ДЛЯ НЕАУТИСТІВ
Якій діяльності батьки можуть навчити свою аутичну дитину?
🔹Деякі батьки вважають : «Ми ніколи не зможемо займатися з нашою аутичною дитиною …»
▪️Це неправда! Існує декілька занять, які можуть знадобитися аутистам в житті. Три конкретних приклада: плавання, велосипед та книжки з ілюстраціями. Якщо аутист володіє грою на музичному інструменті, то це теж великий плюс.
▪️Доступ до басейну або ванної приносить велику користь аутичній людині. Треба обирати проміжок часу, коли в басейні мало людей, мало рухів і можна майже зовсім (або мінімально) не розмовляти з дитиною, щоб дозволити їй максимально використовувати переваги води та розслаблення.
▪️Їзда на велосипеді збагачує аутичну людину, так як сприяє внутрішній роботі щодо сприйняття та відчуття свого тіла та навколишнього середовища.
▪️Книжки з малюнками мають бути доступні людині з аутизмом в будь-який момент. Пізніше з розвитком їх замінять комікси, словники, інше. Запамʼятайте, що аутична людина має бути рано ознайомлена з книжками всіх видів.
🔸Уривок з книги «Аутизм для не аутистів» Бріджит Харріссон, Ліз С.-Шарль (Канада, видання від 2018р.).
переклала, скоротила, адаптувала Надія Есманова (група Аутизм.Україна).
ВПРАВИ НА РОЗВИТОК СЛУХО-МОВЛЕННЄВОЇ ПАМ’ЯТІ

✅«Інопланетянин»
Домовляємося з дитиною пограти в інопланетян та вигадати інопланетну мову. Спочатку називаємо ланцюжок звуків, просимо запам’ятати і відтворити його. Ланцюжок може бути, наприклад, такий: ПА–НА–РА; ПА–НА–РА–КА; ПА–НА–РА–КА–ДА. Дайте можливість дитині самій придумати нову мову інопланетян (ланцюжок звуків та складів), вибрати бажану інтонацію.

✅ «Магазин»
Дитину просять «піти до магазину». ЇЇ просять запам’ятати всі предмети, які треба купити. Починають з кількох предметів, поступово збільшуючи їхню кількість до 7 – 10. У цій грі корисно міняти ролі: спочатку дорослий просить дитину запам’ятати все, що потрібно купити в магазині, потім дитина «грає роль дорослого» і робить замовлення. До речі, така гра ще буде корисна для розвитку словникового запасу, адже магазини можуть бути різними: «Молочні продукти», «Хлібобулочні вироби», «Іграшки» і будь-які інші.

✅ «Пари слів»
Дитині пропонується запам’ятати кілька слів, пред’являючи кожне з них в парі з іншим словом. Наприклад, називаються пари «кішка – молоко», «хлопчик – машина», «стіл – пиріг». Дитину просять запам’ятати другі слова з кожної пари. Потім називається перше слово пари, а дитина повинна згадати і назвати друге слово. Завдання можна поступово ускладнювати, збільшуючи кількість пар слів і підбираючи в пари слова з віддаленими смисловими зв’язками.

✅ «Яке слово загубилось?»
Дитині зачитуються 5 – 7 слів, не пов’язаних між собою за змістом: корова, стіл, стіна, лист, квітка, сумка, голова. Потім, ряд читається заново з пропуском одного зі слів. Дитина повинна назвати пропущене слово.
Ускладнений варіант завдання: при повторному читанні слів, можна замінити одне слово іншим з одного семантичного поля (наприклад, корова – теля), або близьким за звучанням (наприклад, банка-манка). Дитина повинна почути і знайти помилку.

🟣 АНАТОМІЯ МОВЛЕННЯ:
Вплив емоційно-вольової сфери та памʼяті на розвиток мовлення
🔴 ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА СФЕРА

▪️Емоції та воля це ті частини нашої особистості, які безпосередньо впливають на поведінку, а це означає що вони визначають нашу здатність до комунікації. Все, що ми робимо, говоримо чи сприймаємо ініціюється цими двома системами. Саме вони містять один з найважливіших елементів - МОТИВАЦІЮ, в тому числі й до мовлення.

Крім того, емоції та воля беруть активну участь в усіх процесах пізнання, включаючи нашу увагу, тонізуючи памʼять та активізуючи процеси мислення.
Треба розуміти, що мовлення як і будь-який інший вид комунікації - це вольовий акт.

▪️Наведемо приклад як працюють мотивація та емоції.

Уявіть, що за склом одного з кафе ви побачили відвідувача за чашкою ароматної кави та шоколадного тістечка. Це тістечко й стане відправною точкою нашого вольового акту - стимулом, спонуканням до дії.
Таким стимулом може стати будь-який предмет або навіть внутрішнє переживання людини, її фізичний стан, ідея.
Стимул здатен викликати певні емоції, пробуджуючи в памʼяті знайомий образ та повʼязані з ним почуття. Так, наприклад, шоколадне тістечко може нагадати про веселе свято, з яким повʼязана емоція радості. Або напроти, викликати негативні спогади, повʼязані з відʼїздом друга, що викличе смуток.

▪️Що відбувається в мозку?

Ми побачили тістечко - сприйняли цей образ. Миттєво у нашому мозку відбулась ланцюжкова реакція: рецептори вловили сигнал, передали його в таламус, який відізвався на стимул та запустив реакцію в лімбічній системі, а після ще й в сенсорних та інтегративних зонах.Ми впізнали шоколадне тістечко. Що далі?
Процеси мислення продовжують стрімко проходити в нашій голові. Оскільки одночасно з тістечком ми вловили ще пару десятків стимулів, мозок намагається визначити що конкретно викликало активізацію лімбічної системи (наших емоцій). Якщо йому це вдається, то виникає БАЖАННЯ, якщо ні - то НЕУСВІДОМЛЕНА ТЯГА до обʼєкту. Тобто в першому випадку ви зрозумієте, що хотіли б скуштувати тістечко, увійдете в кафе та зробите замовлення. В іншому - пройдете мимо, але неодмінно будете відчувати певну потребу, яку будете не в силі пояснити. Не переймайтесь! Неусвідомлена тяга швидко згасає. Про шоколадне тістечко ви незабаром забудете, а за ним зникне й неусвідомлений поштовх, який так і не перетворився на вольовий акт (дію).В той же час і наявність стійкого бажання не завжди є гарантією результату. Цілеспрямований вольовий акт ми можемо здійснити лише тоді, коли усвідомлюємо МОТИВИ ТА ЦІЛІ, тобто знаємо не лише чого хочемо, але й до чого це може нас призвести.В цьому випадку мозок не просто аналізує наші можливості й вигоди, він прогнозує бажаний результат, на підставі якого ми приймаємо виважене рішення.Тільки після цього формується вольове зусилля, за допомогою якого виконується та чи інша поведінка.

▪️З мовленням відбувається те ж саме.

Дитина, не здатна до прогнозу, прийняття рішень або регулювання власної поведінки, буде мати проблеми у вольовій сфері і як наслідок буде нездатна до повноцінного мовлення.

▪️Для дітей з порушеннями комунікації та емоційно-вольової сфери характерні такі мовленнєві явища, як ехолалія та мовленнєві стереотипії, коли дитина яка нездатна до продукування самостійного мовлення, виражає свій емоційний стан та потреби через повторення слів або цілих речень вслід за дорослим або через відтворення завчених раніше фраз. Така мовленнєва діяльність не є самостійною та не здатна слугувати в повній мірі засобом комунікації, тому потребує відповідного логопедичного втручання.

🔴 ПАМʼЯТЬ

▪️Процес запам'ятовування інформації, як і будь-який складний механізм, містить в собі ряд елементів та базується на даних, які отримує від рецепторів.

Імпульси, які надходять у мозок, мають утримуватися деякий час в активній фазі, надаючи можливість центральному «процесору» не тільки їх упізнати, а ще й побудувати на їх підставі прогноз, сформувати програму та надіслати відповідний сигнал мʼязам.
▪️Для виконання більш складних психічних та мисленнєвих функцій мозку інколи необхідно зберігати інформацію впродовж довгих років, а також мати можливість швидко отримувати «архівні» дані. Все це вдається здійснити завдяки невичерпному ресурсу нашої памʼяті.

▪️Наш мозок робить те ж саме з даними, які переміщуються у короткострокову памʼять, ресурс якої значно обмежений лише 5-6 елементами.

Поки ми гортаємо «знімки» памʼяті, приймаючи рішення, нервові імпульси курсують від одного нейрона до іншого, використовуючи старі звʼязки між ними. Як тільки імпульс згасає, ми автоматично забуваємо непотрібну нам інформацію, звільняючи місце для нових «кадрів».
Якщо ж сигнал продовжує циркулювати у клітинах кори, як і раніше збуджуючи нейрони та провокуючи їх на створення нових звʼязків, мозок розцінить ці дані як важливі та збереже їх у довгостроковій памʼяті.

▪️Ресурси довгострокової памʼяті практично не обмежені обсягом чи часом. Тут можуть зберігатися мільйони різноманітних образів та подій, повʼязаних чи не повʼязаних між собою.

▪️В процесі розвитку мовлення памʼять відіграє важливу роль. Ще на етапі сприйняття памʼять активно бере участь в операціях розрізнення та добудовування. Пізніше, коли до образів додаються слова, памʼять стає важливим інструментом в розумінні мовлення, а згодом і у її породженні.

▪️Якщо узагальнити описане вище, то мозок здійснює дві основні маніпуляції при використанні інформації: переміщення даних з короткострокової пам'яті в довгострокову та їх вилучення в зворотній бік.Виходячи з цього при порушенні вказаної функції в корекції ставляться 2 завдання:

▪ допомогти дитині легко та надійно зберігати інформацію
▪ навчити швидко та точно знаходити та вилучати дані для обробки.Вказані задачі вирішуються з прямим та зворотнім використанням одних й тих же інструментів:
▪ осмислення
▪ асоціацій
▪ емоцій
▪ ефекту генерації.

🔺Осмислення інформації, що зберігається: її розуміння та якісна обробка полегшує та пришвидшує пошук даних та їх розшифровку в майбутньому.

Це означає, що ми будемо навчати дитину впізнавати та категоризувати предмети, давати адаптивну відповідь, уточнювати та корегувати свої дії у відповідності до відчуттів, які вона отримує.

🔺Асоціації дозволяють кодувати образи та події, повʼязуючи їх з відповідними відчуттями (запахами, звуками), тим самим полегшуючи архівацію та наступний пошук. Ми будемо супроводжувати матеріал (слова, звуки, образи) цікавими асоціаціями-провідниками. За них, як за тонкі ниточки, ми одного дня зможемо витягнути потрібні образи з безкрайнього моря памʼяті.

🔺Емоції - універсальні помічники в процесі корекції та відбудови мовлення. Вони спалахують при неочікуваній появі стимулу, новій інформації або емоційній підказці дорослого. Саме емоції забезпечують підвищену швидкість вилучення збереженої інформації.

🔺Ефект генерації полягає в самостійному пошуку та усвідомленні (осмисленні) інформації, у створенні чогось, в практичному вивченні властивостей предметів та явищ, в аналізі відчуттів та у формуванні образів.Збільшення обсягу інформації для розширення пам'яті вводиться в логопедичну роботу лише за умови налагодженого процесу сприйняття, тобто тоді, коли дитина здатна добудувати (домалювати) або упізнати предмет по обмеженій кількості характеристик. В іншому випадку розширення можливостей памʼяті при порушенні самого її механізму не має жодного сенсу.

🟣 Резюме:

Сприйняття - це складний та важливий для мовлення процес, який ніяк не можна виключити чи ігнорувати в ході роботи. Це основа, база для появи експресивного мовлення. Всі його елементи тісно переплітаються між собою не тільки з точки зору психології, але ще й нейрофізіології та анатомії. Всі ці елементи, як би далеко один від одного вони не знаходились, незмінно здійснюють значний взаємний вплив і в результаті - вплив на всю піраміду мовлення.▪️Вказана інформація викладена у книзі логопеда-дефектолога Н. Кулькової «Анатомія мовлення», я лише наводжу деякі важливі тези з неї для пояснення як відбувається процес породження мовлення у дитини.
🟣 АНАТОМІЯ МОВЛЕННЯ: РОЗУМІННЯ МОВИ та МОВЛЕННЯ
 
🔻Розуміння мовлення - це багатошаровий психічний процес сприйняття та обробки специфічної слухової інформації, який має свої закони та послідовні етапи:
▪ І етап - сприйняття звукового сигналу;
▪ ІІ етап - дешифровка слухового сигналу (розуміння).
 
🔻Спочатку слід розібратися як взагалі працює СЛУХ
 
▪ Слух починається з раковини, яка грає роль своєрідного локатора. Через неї звук потрапляє в слуховий канал, а потім – на барабанну перетинку, викликаючи її коливання. Ці вібрації резонують у порожнині середнього вуха і проходять по ланцюгу слухових кісточок, які «стукають» у вікно лабіринту, передаючи вібрації внутрішнього вуха. Цей процес називається ЗВУКОПРОВЕДЕННЯ.
 
▪ Далі в роботу вступає сприймальний апарат. Основні функції внутрішнього вуха – розпізнавати сигнали і перетворювати в електронні імпульси після цього слуховий нерв відправляє їх в спеціальні слухові центри, розташовані в корі головного мозку. Саме там завершується процес слухання.
 
🔻На 1 етапі сприйняття звукового сигналу ми можемо розрізнити звуки по тривалості, висоті та гучності, але ще не можемо якісно проаналізувати більш складні його характеристики.
Після завершення процесу сприйняття, починається розшифровка отриманого сигналу. Для цього потрібна слухова зона кори головного мозку.
 
🔻На 2 етапі дешифровка, яка власне і відбувається у площині розуміння мовлення, проходить теж свої стадії:
▪ зрозуміти те, про ЩО нам повідомляють (предмет висловлювання)
▪ зрозуміти ЩО нам говорять (смисл висловлювання)
▪ зрозуміти НАВІЩО нам це повідомляють (мета висловлювання).
 
▪ Для розуміння предмету повідомлення наш мозок надає сенс кожному слову - він поєднує слова з образами, які ми раніше накопили, і таким чином ми нарешті розуміємо те, про що каже наш співрозмовник.
 
▪ На наступній стадії дешифровки ми аналізуємо форму та місце всіх слів у реченні. Наш мозок здатен вловити буквальний сенс висловлювання, спираючись на граматичні форми знайомих слів та їх порядок у реченні.
 
▪ На психологічному рівні розуміння мовлення ми визначаємо прихований зміст висловлювання та на його підставі робимо висновок про мету вказаного повідомлення.
 
🔻Більш детально про те, як СПРИЙМАЄТЬСЯ МОВЛЕННЄВА ІНФОРМАЦІЯ
 
🔹Перший крок: вловити сигнал, що подається.
▪ Малюк починає свій рух у мовленнєвому розвитку з моменту, коли він прислухається до різноманітних звуків, що його оточують, спостерігає за тим, що відбувається навкруги та поєднує всі сигнали разом. Так формуються візуальні образи звуків. Кожен з таких сигналів спочатку обробляється окремо, а після інтегрується в єдиний закінчений образ слова.
 
🔹Другий крок: аналіз деяких звукових характеристик, таких як тривалість, гучність, висота.
 
▪ У внутрішньому вусі звуки диференціюються по деяких ознакам. Тривалість розповість нам про довжину та послідовність звуків, а сила - про їх гучність.
▪ І саме тут вони перетворюються на електричний сигнал, що передається через слуховий нерв для подальшої обробки в мозок.
 
🔹Третій крок: відокремлення мовленнєвого потоку як окремого виду сигналу.
▪ На даній стадії відбувається інтеграція всіх стимулів, які були сприйняті на початку процесу (зорові, акустичні, пропріоцептивні). Тут ми здатні розрізнити послідовність фонем, але ще не можемо зрозуміти закодоване в них повідомлення.
 
🔹Четвертий крок: розподіл потоку мовлення на фрагменти за допомогою оцінки пауз
▪ Ця невелика стадія слугує перехідним ланцюгом від цілісного сингала до окремих слів та словосполучень.
 
🔹П’ятий крок: сприйняття контурів слів, їх ритмічного малюнку, послідовності та кількості складів
▪ Обробивши такий великий пласт інформації, ми отримуємо малюнок слів, що були сприйняті мозком.
▪ На цій завершальній стадії мозок ще раз співставляє акустичне звучання фрагментів з еталонами слів, збереженими в пам’яті, оцінює їх моторну складову і знижує можливість помилки при ідентифікації значення слова.
🔻ЛІНГВІСТИЧНИЙ РІВЕНЬ РОЗУМІННЯ МОВЛЕННЯ
 
▪ Цей етап вже полягає не в межах обробки звукового сигналу, а більше в площині засвоєння мови.
 
▪ Малюнок слів, що був сформований на попередньому етапі сприйняття звукового сигналу, тепер має бути впізнаний та інтегрований з образами інших модальностей.
 
▪ Ми будемо згадувати та співставляти знайомі слова з тими словами, що щойно почули від співрозмовника. Одночасно ми будемо співвідносити їх з візуальними, тактильним та іншими образами, тобто розшифровувати отриманий звуковий сигнал.
 
▪ Як тільки ми визначимо значення всіх слів, ми зможемо виділити один чи декілька фрагментів, які є центром нашого повідомлення (предмет висловлювання) та зрозуміти про що говорить наш співрозмовник.
 
▪ Після цього наш мозок знову зробить аналіз слів для виявлення прихованих характеристик, зашифрованих всередині них. Слова знову слід розбити на морфеми та ретельно вивчити. В результаті такого аналізу ми здатні визначити взаємозв’язок слів в повідомленні, уточнити характеристики предмету, диференціювати слова по значенню (наприклад, рука чи ручка), вибрати необхідне та зрозуміти фактичний сенс висловлювання.
 
🔻🔻ОКРЕМІ ВИСНОВКИ ЩОДО РОЗУМІННЯ МОВЛЕННЯ
 
▪ Розвиток імпресивного мовлення (розуміння) практично повністю завершується у віці 4х років. В нормі до 5ти років дитина засвоює граматичну складову рідної мови в активі, а в 7 років вже здатна переходити у оперуванню абстрактними поняттями.
 
▪ Якщо дитина не розмовляє, то у кращому випадку вона «застрягла» на засвоєнні граматичних категорій, у гіршому - на розпізнаванні базових характеристик звуку.
 
▪ Тому вкрай важливо перевірити не лише фізичний слух дитини, а й провести додаткові обстеження роботи слухового нерву та слухової зони кори мозку. Таке обстеження проводиться лише сурдологом за допомогою спеціальних апаратів.
 
▪ При зниженні слуху в першу чергу знижується не стільки гучність, скільки розбірливість мовлення.
 
▪ Дитина з фізично збереженим слухом, яка має порушення в периферичному та центральному відділах слухового аналізатору, буде відчувати труднощі з ідентифікацією слів або навіть немовленнєвих звуків (слухова мовленнєва та слухова немовленнєва агнозія), їх запам’ятовуванні і, як наслідок, породженні.
 
▪ Немає і не може бути чудодійних методик, магічних пігулок або коротких термінів на шляху реабілітації немовленнєвої дитини. Відбудова мовлення - це довгий та кропіткий процес. Безліч змінних в такій роботі передбачає тільки індивідуальний підхід до кожної окремо взятої дитини.
 
▪ Очевидно, що починати роботу з викликання звуків - беззмістовне та марне заняття. Також роботи з диханням чи модальністю голосу - це задачі більш пізніх періодів реабілітації.
 
▪ Першочергово слід побудувати базу для появи експресивного мовлення і тільки після цього переходити до стадії її породження.
 
▪ Ні одна нормотипова дитина не починає розмовляти раніше, ніж навчиться розуміти мовлення. Тим більше дитина з мовленнєвими особливостями. Говоріння породжується з розуміння - і ніяк інакше.
 
🔹Вказана інформація викладена у книзі логопеда-дефектолога Н. Кулькової «Анатомія мовлення», я лише наводжу деякі важливі тези з неї для пояснення як відбувається процес породження мовлення у дитини.
Використання технік диференційованого навчання для оптимізації процесу навчання дітей з ООП

Використання технік диференційованого навчання для оптимізації процесу навчання дітей з особливими освітніми потребами (ООП) є важливим аспектом забезпечення ефективного та інклюзивного освітнього середовища. Диференційоване навчання передбачає адаптацію навчального процесу до індивідуальних особливостей, здібностей та потреб учнів, що дозволяє їм розвиватися відповідно до своїх можливостей. У контексті дітей з ООП ця методика є особливо актуальною, оскільки вони можуть мати різні види порушень розвитку або обмежень.

Ключовими принципами диференційованого навчання є:

1. Індивідуальний підхід: Вчителі повинні визначати сильні сторони, інтереси та потреби кожної дитини з ООП, щоб адаптувати навчальний процес відповідно до їхніх особливостей.

2. Гнучкість: Навчальне середовище, матеріали та методи викладання повинні бути гнучкими та легко адаптуватися до змін у потребах учнів.

3. Різноманітність стратегій навчання: Вчителі повинні використовувати різноманітні стратегії навчання, такі як візуальні, слухові, кінестетичні та мультисенсорні підходи, щоб охопити різні стилі навчання.

4. Співпраця та залучення: Батьки, фахівці та члени команди підтримки повинні тісно співпрацювати для забезпечення належної підтримки та розробки індивідуальних навчальних планів.

Практичні методи та стратегії диференційованого навчання для дітей з ООП можуть включати:

1. Індивідуальні навчальні плани (ІНП): Розробка ІНП на основі оцінки потреб, сильних сторін та інтересів кожної дитини. ІНП визначає конкретні цілі, стратегії та методи навчання, допомагаючи учням досягти своїх освітніх цілей.

2. Адаптація навчальних матеріалів: Пристосування навчальних матеріалів до різних рівнів складності, інтересів та способів сприйняття інформації. Це може включати використання альтернативних форматів (аудіо, відео, тактильні матеріали), спрощення мови або розбиття матеріалу на менші частини.

3. Гнучкі групи: Створення гнучких груп для навчання, які можуть змінюватися залежно від тем, завдань або потреб учнів. Це дозволяє вчителям надавати більш цілеспрямовану підтримку та адаптувати темп і рівень складності навчання.

4. Диференційовані завдання та оцінювання: Пропонування різних завдань та форм оцінювання, які відповідають різним рівням здібностей, інтересам та стилям навчання учнів. Це може включати проекти, усні презентації, портфоліо, альтернативні оцінювання тощо.

5. Використання допоміжних технологій: Застосування допоміжних технологій, таких як програмне забезпечення для читання з екрану, альтернативні пристрої для введення даних, програми для підвищення уваги та організаційних навичок.

6. Гнучкий розклад та середовище: Створення гнучкого розкладу та навчального середовища, які дозволяють учням працювати у власному темпі, робити перерви за потреби та використовувати різні простори для навчання.

7. Співпраця та залучення фахівців: Тісна співпраця з фахівцями, такими як логопеди, психологи, фізіотерапевти, перекладачі жестової мови, щоб забезпечити всебічну підтримку та консультації з питань, пов'язаних з особливими потребами дітей.

8. Професійний розвиток учителів: Забезпечення постійного професійного розвитку вчителів у сфері диференційованого навчання, стратегій викладання та управління різноманітним класом.

Диференційоване навчання дозволяє створити інклюзивне та стимулююче середовище, де кожна дитина з ООП може розкрити свій потенціал та досягти успіху. Завдяки індивідуалізованому підходу, адаптації матеріалів та методів викладання, залученню фахівців та тісній співпраці з батьками, діти з ООП можуть отримати якісну освіту, яка відповідає їхнім унікальним потребам та здібностям.

Слід зазначити, що успішне впровадження диференційованого навчання вимагає постійного моніторингу, оцінки та коригування стратегій на основі зворотного зв'язку та досвіду. Це гнучкий та динамічний процес, який потребує постійних зусиль та співпраці всіх зацікавлених сторін для забезпечення максимального успіху кожної дитини.
101 захоплююче заняття з маленькими дітьми 🌈

✅ Ви не знаєте, чим ще можна зайнятися з малюком? Розглянемо кілька простих занять, які чудово підійдуть дітям до 3 років і допоможуть розвинути у них необхідні навички. Просто дозвольте дитині вести гру, а самі спостерігайте й дотримуйтесь її вказівок.

Ось кілька справ, якими можна зайнятися з маленькими дітьми ⬇️

1. Розфарбуйте рис і зробіть сенсорну коробку.

2. Грайте у лікаря.

3. Малюйте фарбами за допомогою пальців.

4. Насипте на стіл борошно і малюйте на ньому фігури.

5. Зробіть власноруч музичні інструменти.

6. Стрибайте у купу листя.

7. Зробіть смайлик із нарізаних шматочків овочів, коли робите салат.

8. Разом приготуйте вечерю.

9. Зіграйте у магазин.

10. Зробіть слайм.

11. Малюйте крейдою на асфальті.

12. Годуйте птахів.

13. Побудуйте вежу з подушок.

14. Спостерігайте за мурашником.

15. Сортуйте білизну.

16. Грайте на іграшкових музичних інструментах.

17. Візьміть простирадло і грайте у командні ігри.

18. Скочуйтеся по траві з пагорба.

19. Збирайте камінці.

20. Пускайте мильні бульбашки і дозвольте малюкові ловити їх.

21. Грайте в автомийку.

22. Малюйте водою. Використовуйте для цього спеціальний килимок.

23. Візьміть дитину з собою до магазину і купіть продукти для вечері.

24. Грайте у кухарів. Готуйте уявні страви з піску, листя тощо.

25. Гуляйте у парку.

26. Ходіть у гості до бабусі, дідуся та інших родичів.

27. Грайте у слова.

28. Зробіть мильні бульбашки своїми руками.

29. Використовуйте каструлі та сковорідки як музичні інструменти і зіграйте на них.

30. Сходіть з дитиною в зоомагазин.

31. Вирішуйте прості головоломки.

32. Надуйте повітряні кульки і грайтеся з ними.

33. Розфарбовуйте гальку.

34. Грайтеся з ляльками або м'якими іграшками.

35. Грайте в хованки.

36. Гуляйте по калюжах у гумових чоботях.

37. Приготуйте разом молочний коктейль. Дозвольте дитині натискати кнопки блендера.

38. Зробіть тунель зі стільців і ковдр і проходьте через нього.

39. Грайтеся з ліхтариком.

40. Влаштуйте квест: під час прогулянки шукайте предмети різних кольорів.

41. Дайте дитині магніт і дозвольте їй досліджувати, які предмети він може притягувати.

42. Покажіть дитині експеримент з повітряною кулькою і статичною електрикою.

43. Зіграйте у гру: запропонуйте дитині закрити очі і вгадувати на дотик, який предмет у неї в руках.

44. Грайте з дитиною в ігри на уважність.

45. Зіграйте у пілотів літака.

46. Будуйте вежі з лотків для їжі.

47. Зробіть з дитиною рамку для картини і прикрасьте її.

48. Навчіть дитину робити перекид.

49. Під час купання додайте у ванну дитині піну.

50. Ліпіть із пластиліну.

51. Малюйте на дошці для малювання.

52. Зіграйте у листоношу.

53. Навчіть дитину зав'язувати шнурки.

54. Нанизуйте намистини на нитку і робіть прикраси.

55. Спечіть пиріг і дозвольте дитині прикрасити його збитими вершками.

56. Навчіть дитину пересипати крупи з одних ємностей в інші.

57. Грайте в боулінг: використовуйте для гри пластикові пляшки і тенісний м'яч.

58. Сортуйте ґудзики за кольорами.

59. Протягуйте дріт через друшляк.

60. Малюйте на папері губкою.

61. Проведіть на підлозі лінію малярським скотчем і запропонуйте дитині пройти по ній.

62. Проведіть експеримент: спостерігайте, які предмети тонуть у ванні, а які спливають.

63. Побудуйте вежу з кошиків для білизни.

64. Грайте у будівництво: використовуйте іграшкові вантажівки, кубики, пластилін тощо.

65. Будуйте з кубиків різні фігури.

66. Додайте в йогурт харчовий барвник і дозвольте дитині «розфарбувати» піднос.

67. Грайте з дитиною в «Холодно й гаряче».

68. Стукайте палицями по міцному дереву або металевому паркану.

69. Увімкніть музику і влаштуйте танцювальну вечірку.

70. Побудуйте фортецю із ковдр і стільців.

71. Потренуйтеся з дитиною відрізати пластиковим ножем шматочки від банана.

72. Зробіть з дитиною серветку для столових приладів і прикрасьте її.

73. Грайте у тварин: зображайте поведінку різних тварин.

74. Ходіть босоніж по траві.

75. Грайтеся з сенсорними коробками.

76. Загорніть іграшку в газету і запропонуйте дитині розгорнути її.

77. Рахуйте, скільки кубиків ви можете поставити один на одного, перш ніж ваша вежа впаде.

78. Поставте подушки одну на одну, запропонуйте дитині піднятися на цю гору.

79. Під час прогулянки шукайте предмети у формі кола, квадрата і трикутника.

80. Вивчіть з дитиною назви частин тіла. Використовуйте для цього пісеньки і римування.

81. Кидайте м'ячі у кошик для білизни.

82. Під час прогулянки у дворі ліпіть пасочки з піску.

83. Грайте у квача.

84. Прикрасьте паперову маску.

85. Якщо ви живете у приватному будинку, встановіть у дворі надувний басейн і дозвольте дитині гратися в ньому.

86. Дайте дитині шматок пакувальної плівки з пухирцями. Дозвольте їй пострибати на плівці.

87. Зробіть дитині корону з фольги.

88. Малюйте на папері ватними тампонами.

89. Занурюйте фільтри для каво-машини у ємності з водою, пофарбованою у різні кольори.

90. Імітуйте телефонну розмову з дитиною.

91. Приміряйте старий одяг.

92. Покладіть суху квасолю у воду і спостерігайте, як вона проростає.

93. Розкладіть старе покривало на підлозі і влаштуйте пікнік вдома.

94. Візьміть старе простирадло і зробіть відбиток долоні дитини.

95. Викупайте ляльку у ванні.

96. Візьміть старі формочки для печива і видавлюйте фігурки з пластиліну.

97. Зробіть з картонної коробки іграшковий будиночок і прикрасьте його.

98. Прикрасьте малюнок дитини блискітками.

99. Покатайте дитину у візку з супермаркету.

100. Дозвольте дитині покататися у вас на плечах.

101. Зробіть іграшкового сніговика із ватних кульок, паперу та клею.
Гра з м'ячем: важливий інструмент для розвитку дитини❗❗❗

Гра - це не лише розвага для дитини, але й важлива складова її фізичного та психологічного розвитку. Особливо важливою є гра з м'ячем, оскільки вона сприяє формуванню різних навичок та якостей, які стануть корисними у подальшому житті дитини. Ось кілька причин, чому гра з м'ячем є такою важливою:

Фізичний розвиток: Гра з м'ячем залучає до руху майже всі м'язи тіла. Кидання, ловлення, відскоки - все це розвиває координацію рухів, збалансованість та силу м'язів. Постійні тренування з м'ячем допомагають покращити загальну фізичну підготовку дитини і зменшують ризик проблем зі здоров'ям.

Соціальні навички: Гра з м'ячем часто відбувається у групі, що сприяє розвитку соціальних навичок дитини. Вона вчить співпраці, комунікації, взаємодії з іншими дітьми. Важливо навчити дитину як перемагати з гідністю і як приймати поразки, що також формує її соціальну зрілість.

Концентрація та увага: Гра з м'ячем вимагає від дитини постійної уваги до подій на майданчику. Вона навчає дітей швидко реагувати на зміни в ситуації, розвиваючи їхню увагу і концентрацію.

Вивчення правил і дисципліни: Багато видів спорту, пов'язаних з м'ячем, мають чіткі правила. Граючи в футбол, баскетбол або волейбол, діти вчаться дотримуватися правил гри та розуміти важливість дисципліни.

Стимулює творчість та уяву: Гра з м'ячем може бути різноманітною та творчою. Діти можуть придумувати нові правила, експериментувати з різними стратегіями та таким чином розвивати свою уяву та творчість.

Загалом, гра з м'ячем має величезний вплив на розвиток дитини, як фізично, так і психологічно.⚽🏀🥎

Сучасні діти багато часу проводять у гаджетах і навіть на вулиці часто сидять, дивлячись у смартфони.

Багато рухливі ігри йдуть у минуле, але це не тільки веселе проведення часу, а й відмінний спосіб розвинути спритність, швидкість і точність, не кажучи вже про соціальні навички.

ІГРИ З М’ЯЧЕМ ВДОМА
Незважаючи на те, що ці ігри не вимагають великого вільного простору, м’яч все ж таки може випадково потрапити у щось тендітне. Так що влаштуйтеся подалі від нового телевізора та улюбленої вази, щоб розвага не закінчилася сльозами.

1. ЇСТІВНЕ-НІСТІВНЕ
Один гравець кидає іншому м’яч і називає слово, яке може означати щось їстівне чи ні. У першому випадку м’яч треба зловити, у другому відбити. Якщо гравець помиляється, стає провідним.
Ця гра підійде як для малюків 3-4 років, так і для доросліших дітей. У першому випадку можна використовувати прості та знайомі страви на кшталт каші, супу чи хліба, у другому – спробувати складніші назви, наприклад профітролі, рибай чи артишоки.
Підійдуть і питання з каверзою. Наприклад, личинки павичокок або шовкопряда цілком їстівні, принаймні в кухнях Азії та Африки.

2. ДОМАШНІЙ БОУЛІНГ
Ще одна гра для дітей будь-якого віку. Для неї можна використовувати як середнього розміру гумовий, так і тенісний або навіть масажний м’ячик, якщо у вас є такий.
На підлозі шикується перешкода, наприклад вежа з кубиків або кілька порожніх пластикових пляшок. Потім гравці по черзі намагаються збити предмети із заданої відстані.

3. ВИШИБАЛИ СИДЯЧИ
Гравці сідають на підлогу, утворюючи досить широке коло, а водій опускається посередині. Діти перекидають м’яч, намагаючись потрапити по людині в центрі, а він повертається будь-якими способами. Той, кому вдається його зачепити, переходить у середину і стає ведучим.
Якщо ухилятися складно, можна задати правило – не кидати м’яч, а котити його по підлозі, як у боулінгу.

4. ХТО КИМ БУВ
Один гравець кидає іншому м’яч, одночасно називаючи будь-який предмет або живу істоту. Друга людина має спіймати м’яч і без затримки відповісти на запитання.
Наприклад, курка була курчам або яйцем, корова — теляткою, скло — піском. Якщо гравець не знає відповіді, стає ведучим і сам ставить питання.

5. РИМИ
Один гравець кидає іншому м’яч і одночасно називає будь-яке слово на свій вибір. Другий повинен зловити м’яч, якнайшвидше назвати риму і кинути наступному.
Якщо у грі бере участь багато людей, можна виключати тих, хто не придумав риму, якщо мало — записувати штрафні бали за затримку та вести рахунок.

6. Я ЗНАЮ П’ЯТЬ…
Гравець каже: “Я знаю п’ять жіночих імен” і починає відбивати м’яч долонею об підлогу, супроводжуючи кожен удар новим ім’ям. Коли названі всі, м’яч переходить до іншої дитини і він виконує те саме, не повторюючись.
Якщо всі діти впоралися із завданням, дається таке — наприклад, п’ять чоловічих імен, дерев, птахів, свійських чи диких тварин, марок машин, казкових героїв тощо. Якщо гравець не може назвати п’ять чогось або втрачає м’яч, він вибуває з гри. Як варіант – отримує штрафний бал. 

7. ЗЕМЛЯ, ПОВІТРЯ, ВОГОНЬ, ВОДА
Гравці сідають у ряд, що веде встає перед ними. Він кидає м’яч першому в шерензі і вимовляє одне із чотирьох слів. Почувши “земля”, треба назвати тварину, “вода” – рибу, “повітря” – птицю, а при слові “вогонь” помахати руками над головою.
Якщо гравець, якому прилетів м’яч, не впіймав його, не дав відповіді або переплутав команди, він веде.

8. САБЖЕ (МЕД)
Гравці вишиковуються в шеренгу. Ведучий ставить перше запитання: «Як тебе звуть?» і починає пропонувати відповіді, кидаючи м’яч першому гравцю. Якщо йому не подобається ім’я, він відбиває м’яч, якщо подобається — ловить. Тепер його звуть так.
Якщо гравець не відбиває м’яча або випадково ловить його, йому надають ім’я, яке було названо під час кидка. Також ведучий іноді повинен говорити «Сабже» або «Мед», і якщо дитина встигне зловити м’яч, то може назватись будь-яким ім’ям на вибір.

Таким чином проходять всіх людей із шеренги, після чого ставить таке запитання: «Як твоє прізвище?».
Список питань приблизно такий:
Де ти живеш?
Ким працюєш?
Ім’я та прізвище майбутнього чоловіка/дружини?
Який у тебе домашній вихованець?
Скільки у вас дітей та як їх звуть?
Фантазувати можна нескінченно. Чим смішніші варіанти, тим краще.

9. ЛОВИ – НЕ ЛОВИ
Є кілька варіацій цієї гри — із простими командами та з різними завданнями.
Гравці встають у коло та перекидають один одному м’яч, подаючи команди. Якщо при кидку звучить «лови», потрібно спіймати м’яч, якщо «не лови» відбити його. Той, хто не виконає команду, вибуває з гри або отримує штрафне очко, якщо мало учасників.
Можна зробити гру складнішою, додавши якесь завдання. Наприклад, якщо при кидку пролунала назва тварини, м’яч ловиться, якщо щось інше відбивається. Можна брати будь-які категорії: країни, предмети меблів, комахи, чоловічі або жіночі імена і так далі.

🔻Історія психіатрії: зони Брока та Верніке при порушеннях мовлення
 
Перший погляд на психічні розлади з біологічної точки зору (а не як порушення моральності та етики як вважали раніше) надали лікарі П’єр Поль Брока та Карл Верніке (19 століття), які вивчали окремі зони мозку.
 
Брока та Верніке з’ясували, що конкретні неврологічні розлади можна пов’язати з відповідними областями мозку. Їх революційні дослідження заклали фундамент сучасної науки про мозок, наскільки допомогли зрозуміти, що психічні функції, які забезпечують нормальну поведінку, також можна поєднати з конкретними ділянками мозку та їх сукупністю.
 
🚩ЗОНА БРОКА
 
На початку 1860-х Брока помітив у одного зі своїх пацієнтів – чоловік на прізвище Леборн, який страждав на сіфіліс – вельми цікавий дефект мовлення. Леборн чудово розумів мову, але не міг виразити свої думки.
Він розумів, що йому казали, так як міг у точності виконати вказівки, але кожного разу, коли він намагався заговорити самостійно, з його уст виривалось незрозуміле бормотання.
При цьому його голосові зв’язки не були паралізовані – він без проблем наспівував мелодії, - але його думки чомусь не могли бути виражені словами: він не міг ні говорити, ні писати.
Після смерті Леборна Брока вивчав його мозок, сподіваючись знайти пояснення цьому недугу. Він знайшов у передній частині лівої півкулі ділянку, яка була уражена хворобою або травмою.
 
Згодом Брока знайшов ще 8 пацієнтів з аналогічною мовленнєвою патологією та з’ясував, що у них у всіх уражена та сама область у лівій півкулі, яка пізніше і була названа «зоною Брока».
 
На підставі цього лікар зробив висновок, що за нашу здатність до мовлення відповідає ліва півкуля або як він сам сказав в той час «Ми розмовляємо за допомогою лівої полусфери мозку».
 
🚩ЗОНА ВЕРНІКЕ
 
У 1875 році Верніке спостерігав дзеркальну картину дефекту Леборна: один з його пацієнтів вільно володів мовленням, але не міг його розуміти.
 
Якщо лікар сказав йому «окласти предмет А на предмет Б», пацієнт губився у здогадках про що його просять.
Верніке пов’язав дефіцит розуміння мовлення з ураженням задньої частини лівої півкулі, зараз відомої як «зона Верніке».
 
Він же з’ясував, що такі складні психічні функції, як мовлення, не можна локалізувати в одній лише області мозку: вони задіюють багато взаємопов’язаних ділянок.
 
Така сітка формує нейронну «проводку» мозку. Верніке показав не тільки те, що за розуміння та продукування мовлення відповідають різні сфери мозку, але й те, що ці області пов’язані між собою дугообразним пучком.
 
Інформація, яку ми отримуємо при читанні, через очі – передається у зорову кору, а інформація, яку ми чуємо – через вуха поступає у слухову кору. Після цього інформація з цих двох ділянок кори об’єднується в зоні Верніке (розуміння), де вона трансформується у нейронний код для розуміння мовлення.
Тільки після цього інформація надходить у зону Брока (говоріння), дозволяючи нам виражати свої думки.
 
Верніке передбачив, що одного дня хтось виявить розлад мовлення, пов'язаний розривом зв’язку між зонами Верніке та Брока. Так і відбулось: люди з пошкодженим дугообразним пучком не мають труднощів з розумінням мовлення та говорінням, але ці функції реалізуються незалежно одна від одної. Інформація надходить, інформація виходить, але між першою та другою немає ніякого логічного зв’язка.
ІНФАНТИЛЬНИЙ ТИП КОВТАННЯ У ДІТЕЙ

📎Ковтання - складний комплекс рухових реакцій, завдяки яким їжа переміщається з порожнини рота через стравохід в шлунок. У процесі ковтання задіяні аж 22 м’язи! Ковтання передбачає роботу не лише м’язів обличчя та щелепи, але й м’язів глотки, а також області під язиком. Ковтальний рефлекс відноситься до вроджених. Важливо відзначити, що при правильному ковтанні кінчик язика в нормі повинен упиратися в передню третину твердого піднебіння.

📎Виокремлюють два типи ковтання: 
✅інфантильний (від народження дитини й до 2 років) та 
✅соматичний (від 2 років). 
До прорізування перших зубів інфантильний тип ковтання є фізіологічною нормою. Але в міру появи зубів смоктання замінюється жуванням, а інфантильний тип ковтання перебудовується на соматичний («дорослий»). 

📎Як розпізнати інфантильний тип ковтання?
Зовні інфантильний тип ковтання у дітей (НЕ немовлят) і дорослих цілком помітний: 
✔️ губи не змикаються;
✔️ губи зімкнені, але у момент ковтання язик відштовхується від губ, вони стискуються, скорочується круговий м’яз рота;
✔️ язик перебуває між зубами та відштовхується від губ (це можна перевірити: у момент ковтання злегка розтисніть губи дитини, якщо язик буде між зубами – очевидне порушення ковтання);
✔️ задіяний м’яз підборіддя, під час ковтання можна помітити «ямочки» на підборідді;
✔️ задіяні м’язи шиї.

📎Причини інфантильного (атипового) типу ковтання різні: 
☑️ тривале смоктання соски;
☑️ неправильно підібрана соска (у разі штучного вигодовування): велика за розміром, нефізіологічна форма, тощо;
☑️ пізнє введення прикорму у раціон малюка;
☑️ пізнє або недостатнє залучення до дитячого раціону твердої їжі;
☑️ пізнє прорізування молочних зубів;
☑️ рання втрата або видалення передніх молочних зубів;
☑️ частий нежить у дитини;
☑️ коротка вуздечка язика;
☑️ ротове дихання.

📎Чи потрібно корегувати неправильне ковтання?
Звичайно потрібно! Адже неправильне положення язика створює несприятливу ортодонтичну ситуацію в роті. Через те, що язик більшість часу перебуває між зубами, формується відкритий прикус. І навіть якщо вирівняти зуби та виправити прикус, але не нормалізувати положення та функції язика, зуби знову повернуться на попереднє місце, а прикус деформується. Коли під час атипового ковтання стиснуті губи, відбувається сильний блокуючий тиск на передню ділянку щелеп. 
У результаті такої переваги зовнішнього м’язового тиску (щоки, губи) над внутрішнім (язик) відбувається:
🆘 деформація зубних рядів;
🆘 формування неправильного прикусу;
🆘 викривлення зубів;
🆘 порушення артикуляції язика;
🆘 формування неправильної вимови звуків (найчастіше міжзубний сигматизм).
Окрім того, що при неправильному ковтанні страждає процес жування і прикус, дитина може відчувати біль в скронево-нижньощелепному суглобі, шийному відділі, потиличної, скроневої і лобової областях голови.
Гімнастика для рук, ніг - справа нам звична і знайома.  Адже зрозуміло, для чого ми тренуємо м'язи - щоб вони стали сильними, спритними, рухливими.  А ось навіщо язик тренувати, адже він і так "без кісток"?  Виявляється, язик - головний м'яз органів мови.  І для нього, як і для будь-якої м'язи, гімнастика просто необхідна.  Адже язик повин бути досить добре розвинутий, щоб виконувати тонкі цілеспрямовані рухи.  Недоліки вимови обтяжують емоційно-психічний стан дитини, заважають йому розвиватися і спілкуватися з однолітками.  Щоб ця проблема не виникала у дитини в подальшому, варто почати займатися артикуляційною гімнастикою як мога раніше.
  Якщо починати «грати» в гімнастику артикуляції з дитиною, починаючи з 2-3-х років, це серйозна профілактика мовленнєвих порушень.  Ви помітите, що дитина вже чіткіше і правильно вимовляє багато слів.  Спостереження показали, що такі ранні заняття дають чудовий результат і навіть у дітей з серйозними мовними порушеннями, після щоденних занять артикуляційної гімнастикою, допомога логопеда в подальшому не була потрібна.
  Діти п'яти, шести років і далі зможуть за допомогою артикуляційної гімнастики багато в чому подолати вже сформовані порушення звуковимови.
  Дорослій людині артикуляційна гімнастика допоможе при
млявій артикуляції і нечіткості вимови.    
📢 СТИМІНГ У ДІТЕЙ
 ⚜️ Самостимулююча поведінка (Self-stimulatory behavior), також відома як «стиммінг» (англ. stimmin і самостимуляція (англ. self-stimulation) — це повторення фізичних рухів, звуків, слів, рухомих об'єктів або інших зациклених дій. Така поведінка (також відома в науці як «стереотипія») певною мірою притаманна всім людям, але особливо тим, хто має вади розвитку, також вона часто зустрічається у людей аутистичного спектра.

 ⚜️ Форми стіммінга дуже різноманітні, але їх об’єднує одне: всі ці види поведінки дуже незвично і навіть «дивно» виглядають в очах оточуючих і відразу виділяють одних дітей серед інших.

 ⚜️ Часто батьки дітей з аутизмом можуть спостерігати у дитини поведінку:
 🔰Дитина стрибає на одному місці,
 🔰Махає руками перед обличчям або предметом,
 🔰Крутить предмети,
 🔰Робить незвичні пози тіла розгойдуючись при цьому,
 🔰Співає повторюватину пісню або частину методії,
 🔰Вигукує різні свуки, слова,
 🔰Говорить певну фразу дуже часто, повторюючи багаторазово
 🔰Відкриває та зачиняє дверцята.
 ⚜️ Всі ці приклади належать до стимінгу, повторюваної поведінки дитини, яка є природнім способом саморегуляції у дитини. Основними ознаками буде повторюваність та стереотипність (усталеність) прояву. Багато батьків забороняють своїм дітям стими. Але зазвичай всі спроби батьків відучити дитину «дивно себе вести» закінчуються невдачею. Це пояснюється тим, що стіммінг підкріплюється автоматично і ніякого додаткового підкріплення не потрібно. Тому працювати з такою поведінкою дуже складно.
⠀⚜️Стимінг має зв’язок з підвищеною тривогою у дітей з аутизмом та небажаною поведінкою. Вчение, які вивчають прояв аутизму, приходять до висновку, що повторюються руху необхідні аутичним людям і придушення цієї поведінки може нанести набагато більше шкоди, ніж передбачуваної користі. Дослідження показують, що аутичні люди використовують стіммінг для зменшення сенсорної перевантаження, зняття тривожності, вираження емоцій і просто для задоволення.

 🔰Для чого стими необхідні?
- заспокоєння,
- розслаблення,
- саморегуляції навантажень,
- підсилення радісних емоцій,
- для переключення з діяльності на діяльність,
- для допомоги сприйняття інформації.

⚜️ КОЛИ СТИМИ - ПРОБЛЕМА?
1. Коли тільки вони у дитини і є, немає гри, немає дозвілля, тільки стим і дуже примітивна активність (трясе руками в стимі і так само трясе іграшки у вивченні їх).

2. Коли дитина не може зосереджуватися. Потрібно довго привертати увагу та вихід із стиму дається важко.

3. Коли стим шкодить здоров'ю самої людини. Самоагресивна активність: свербіти, тягнути повіки, тиснути на очні яблука, бити по вухах, тощо.

4. Коли стим заважає розвитку дитини. Гучні вокалізації (так, це теж вид стиму) не дають можливості вчитися у загальному класі, заважають у суспільстві. 

 ⚜️ ЩО РОБИТИ?
1. Найкращий варіант - знайти заміну. Сенсорна гра як дозвілля вдома, сенсорні релаксанти.

2. Замінна поведінка. Не бити по вухах, а трохи натискати. Не смикати повіки, а гладити щоки. Не чесати, а наносити крем.

3. Заохочувати відсутність стиму. Знайти значне заохочення і видавати дитині за час без стиму.

4. Чим більше продуктивних навичок – тим менше безконтрольних стимів.

 ❗ Повністю позбутись стимуляцій неможливо, наша задача адаптувати їх і зменшити частоту проявів.
Вправи для зняття напруги  та подолання  страху 

❗️''Обніми себе''
Витягнути праву руку вперед 
Прикласти її до лівого плеча
Ліву руку прикласти до правої пахви. Зажати себе міцно, немов би обнімаючи себе.

❗️Вправа ''Метелик''
Зігнути попереду себе дві руки
Роставити пальці на обох кистях рук. Рухати назустріч руки  так, щоб кисті рук зустрілись, а великі пальці зачепились. Ніби крильцями метелика похитати пальцями. Притулити до грудей і хлопати себе, ніби на груди сів метелик.

❗️Вправа ''Дихай''
Глибоко вдихнути повітря і трохи затримати дихання, видихнути.
Повторити це декілька раз (9-10),
при цьому можна стискати і розтискати кулачки рук та піднімаючи при вдиху та опускаючи при видоху плечі.


❗️Вправа'' Знищи свій страх"
Уяви, що це твій страх
(На аркуші листку написати  слово страх), показати його а потім зі злістю  рвати його на як тільки можна більш дрібні кусочки у якусь ємкість, мімікою зображаючи негативні емоції. Потім зібрати їх у кульку показуючи, як ви качаєте кульку у долонях рук, ніби ви конролюєте страх, покатавши її якийсь час у долонях і безжально викинути кудись від себе.

❗️Вправа ''Заземлення".
Показати на очі і дивитися на будь-які предмети, можна на руки свої, ноги, будь-що. Показати на вуха і почути різні  звуки. Показати на ніс і вдихнути  аромат ( квітка, яблуко, волосся  і т.п.) Показати  на рот і скуштувати чи лизнути  щось язиком. Зробити глибокий вдих і видих.

❗️ Вправа ''Намисто'
Взяти намисто (краще з великими намистинками) і перекладати пальцями рук, ніби досліджуючи на дотик їх об'єм, розмір, структуру і т.д.

❗️Вправа ''Долоньки''
Грати з кимось руками, хлопаючи спочатку двома руками, потім по одній чергуючи і т.д.(ладусі).

❗️Вправа''Струшування''
Тіло розслаблене, ноги на ширині плеч, встаємо навшпиньки - вдих та різко опускаємось, стукаючи п'ятами об підлогу - видих. Потім струшуємо з себе увесь негатив (як кіт чи собака струшується), потім руками зробити коло доверху вдихаючи, руки вниз видих - (вимовляємо: пах).
✅Самодопомога: турбота про найважливіший інструмент — про самого себе

✅Дитині, особливо молодшого віку, потрібні дорослі, котрі допоможуть опрацювати її емоційні реакції, зокрема почуття, що виникають під час нормального розвитку, і ті, що з’являються в результаті тривожних або травматичних життєвих подій. Нервова система дитини та дорослих, які її оточують, взаємопов’язані та взаємодіють. Здатність дорослого підключитися до власного тіла та заспокоїти власну нервову систему безпосередньо впливає на відчуття безпеки дитини у та на її здатність заспокоїтися.

✅Нервова система дитини є дзеркалом нервової системи дорослих, які її оточують. Якщо дорослий постійно відчуває тривогу та стрес, дитина також схильна почуватися невпевненою та незахищеною. Тому важливо, щоб фахівці, які працюють із дітьми в повсякденних умовах, мали засоби для того, щоб насамперед керувати власним рівнем стресу та тривоги, оскільки спокійний емоційний стан «безпечного» дорослого підтримує дитину більше за будь-які заспокійливі слова. 

✅Повідомлення, яке надходить через нервову систему від дорослого до дитини, є набагато дієвішим та значимішим за будь-які слова чи вправи, призначені для заспокоєння тривожного стану дитини.
ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ ПЕРЕКАЗУВАТИ?

Уміння переказувати текст є важливою навичкою, яка допомагає дітям розвивати навички слухання, розуміння та відтворення почутого чи прочитаного матеріалу. Ця здібність відіграє значну роль у розвитку мовлення, пам'яті, логічного мислення та комунікативних навичок дитини. Ось деякі поради, як навчити дитину переказувати:

1. Починайте з простих текстів
На початковому етапі вибирайте короткі, прості тексти з чіткою структурою та послідовністю подій. Це можуть бути казки, оповідання або навіть історії з журналів чи книжок для дітей. Починайте з переказів коротких текстів, поступово збільшуючи їх складність та обсяг.

2. Використовуйте наочність
Наочні матеріали, такі як ілюстрації, картинки або маленькі іграшки, можуть допомогти дитині краще зрозуміти та запам'ятати зміст тексту. Покажіть малюнки або предмети, які відповідають ключовим моментам історії, і попросіть дитину розповісти про те, що вона бачить.

3. Ставте навідні запитання
Перед переказом поставте дитині кілька запитань, які допоможуть їй зосередитися на головних моментах тексту. Наприклад: "Хто були головними героями?", "Де відбувалися події?", "Що сталося спочатку/потім/наприкінці?". Такі запитання спонукають дитину звернути увагу на ключові деталі та сюжетну лінію.

4. Використовуйте план або опорні слова
Допоможіть дитині скласти план або надайте опорні слова, які відображають основні події та персонажів тексту. Це допоможе їй структурувати та організувати свій переказ.

5. Моделюйте приклад
Покажіть дитині як правильно переказувати, проведіть демонстрацію з власним прикладом. Розкажіть історію своїми словами, зберігаючи основний зміст, послідовність подій та головних персонажів.

6. Заохочуйте використання власних слів
Не вимагайте від дитини дослівного відтворення тексту. Замість цього, спонукайте її переказувати історію своїми словами, зберігаючи основну ідею та сюжетну лінію.

7. Практикуйтесь регулярно
Регулярна практика є ключем до вдосконалення навичок переказу. Виділяйте час кожного дня або кілька разів на тиждень для читання та переказування історій. Це допоможе дитині набути впевненості та покращити свої вміння.

8. Створюйте ігрові ситуації
Зробіть процес навчання цікавим та захопливим. Використовуйте ігри, такі як "Розкажи історію далі" або "Ланцюжок історій", де діти по черзі розповідають частини історії.

9. Будьте терплячими та заохочуйте дитину
Навчання переказувати може бути складним процесом для деяких дітей. Будьте терплячими та заохочуйте їх зусилля. Зосереджуйтесь на позитивних моментах і хваліть за спроби та успіхи.

10. Адаптуйте підхід до індивідуальних потреб дитини
Кожна дитина унікальна, і важливо враховувати її індивідуальні особливості та стилі навчання. Якщо один підхід не працює, спробуйте інші методи та адаптуйте їх відповідно до потреб та інтересів дитини.

Пам'ятайте, що вміння переказувати розвивається поступово, тому важливо надавати дитині достатню підтримку, терпіння та заохочення. Регулярна практика, створення цікавих навчальних ситуацій та позитивне ставлення допоможуть дитині успішно опанувати цю важливу навичку.
Комплекс міогімнастичних вправ для профілактики зубощелепних аномалій.

Комплекс міогімнастичних вправ відіграє важливу роль у профілактиці зубощелепних аномалій. Ось декілька ефективних вправ, які можна включити до комплексу:

1. "Хоботок" - витягнути губи трубочкою, утримувати 5-10 секунд, повторити 10 разів.
2. "Посмішка" - максимально відтягнути кутики губ назад, утримувати 5-10 секунд, повторити 10 разів.
3. "Цоканина" - покласти кінчик язика на піднебіння за верхніми зубами і "цокати" 10-15 разів.
4. "Корзинка" - широко відкрити рота, витягнути губи трубочкою і утримувати 5-10 секунд, повторити 10 разів.
5. "Качечка" - надути щоки, перекачувати повітря з однієї щоки на іншу 10-15 разів.
6. "Гребінець" - відкрити рота і покласти кінчик язика на нижню губу, посунути язик вперед-назад 10-15 разів.
7. "Сильний язичок" - висунути язик якомога далі, утримувати 5-10 секунд, повторити 10 разів.

Ці вправи допомагають зміцнити м'язи щелеп, язика та губ, сприяють правильному формуванню прикусу та запобігають розвитку різних аномалій зубощелепної системи. Бажано виконувати комплекс щодня протягом 5-10 хвилин.

Також важливо дотримуватися правильної постави, уникати шкідливих звичок (гризти олівці, смоктати пальці) та регулярно відвідувати стоматолога для профілактичних оглядів.
✨ Говорити, читати, писати - завдяки м’ячику та стрибкам…

🗣️ Часто чую на занятті: «Навіщо ви вчите мою дитину стрибати на батуті, повзати, грати мʼячем? Я таке і сама можу зробити, а ви щось інше вчіть» …

Батьки мало про це замислюються, але шлях до розвитку мови, письма та читання починається з розвитку великої моторики. Базові навички – це стрибки та гра з м’ячем. 

✅ Для успішного розвитку мовних навичок необхідна дрібна моторика, але вона гармонійно розвиватися поки розвинена велика.

‼️А ключовими елементами у розвитку великої моторики є навички стрибати та грати з м’ячем.

 🎾 контроль над великими групами м’язів, які дозволяють дитині ходити, бігати та стрибати.

Ці навички великої моторики сприяють покращенню концентрації та координації, що критично важливо для читання та мовлення.

 ⚽️ техніка ловити та кидати м’яч потребує точної координації між зором та рухами рук.

 Ці навички безпосередньо пов’язані з такими процесами, як відстеження рядків під час читання та координація руки під час письма.

 🏐 стрибки та ігри з м’ячем стимулюють утворення нових нейронних зв’язків у мозку.

 Ці зв’язки важливі для когнітивних функцій, включаючи пам’ять, увагу та здатність до навчання, які є основою для мовлення, мислення, письма та читання.

👌 Всі ці активності допомагають дитині навчитися фокусуватися та дотримуватися інструкцій.

🙏 Грайте, розвивайтеся та навчайтеся… але якщо виявили складнощі - звертайтеся і наші нейропсихологи допоможуть вашій дитині сконцентруватися.
50 ІГР ДЛЯ РОЗВИТКУ КОГНІТИВНИХ ФУНКЦІЙ ДЛЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Розвиток когнітивних функцій у дітей дошкільного віку є важливим для їхнього інтелектуального зростання, навчання та успішної адаптації в майбутньому. Ігри є ефективним способом стимулювати когнітивні процеси, такі як увага, пам'ять, логічне мислення, просторове сприйняття та вирішення проблем. Ось 50 ігор, які можуть допомогти розвинути когнітивні функції у дітей дошкільного віку:

1. Пазли різного рівня складності
2. Ігри з кубиками та конструкторами
3. Настільні ігри з фішками та кольоровими картками
4. Ігри на впізнавання предметів за описом або звуком
5. Гра "Знайди відмінності"
6. Ігри на класифікацію предметів за кольором, формою, розміром
7. Гра "Запам'ятай послідовність"
8. Складання розрізних картинок
9. Ігри на візуальну пам'ять, наприклад, "Знайди пару"
10. Гра "Лабіринти"
11. Ігри з мозаїкою та кольоровими камінцями
12. Гра "Що зайве?"
13. Ігри на логічне мислення, наприклад, "Головоломки"
14. Гра "Продовж послідовність"
15. Складання візерунків з геометричних фігур
16. Ігри на розвиток просторового сприйняття, наприклад, "Дзеркальне відображення"
17. Гра "Знайди шлях"
18. Ігри з використанням піктограм та символів
19. Гра "Що змінилось?"
20. Складання історій за серією картинок
21. Ігри на розвиток уваги, наприклад, "Хто уважний?"
22. Гра "Знайди відмінні деталі"
23. Ігри з ритмами та звуками
24. Гра "Опиши предмет"
25. Складання асоціативних ланцюжків
26. Ігри з кольоровими палички та шнурками
27. Гра "Знайди частину в цілому"
28. Ігри з шаблонами та трафаретами
29. Гра "Чия тінь?"
30. Складання цілого з частин
31. Ігри з ребусами та логічними завданнями
32. Гра "Що буде, якщо..."
33. Ігри на запам'ятовування карток із зображеннями
34. Гра "Розвідник" (спостереження та запам'ятовування)
35. Складання слів із букв та складів
36. Ігри з використанням карт та планів
37. Гра "Знайди схожість"
38. Ігри на розвиток фонематичного слуху
39. Гра "Чим відрізняється?"
40. Складання візерунків із паличок та ниток
41. Ігри на розвиток концентрації уваги, наприклад, "Слідкуй за рукою"
42. Гра "Знайди об'єкт за описом"
43. Ігри з використанням карток із візерунками та малюнками
44. Гра "Чарівні мішечки" (відгадування предметів на дотик)
45. Складання розповідей за картинками
46. Ігри на візуальне сприйняття, наприклад, "Що змінилось на малюнку?"
47. Гра "Продовж ланцюжок"
48. Ігри на розвиток дрібної моторики та координації рухів
49. Гра "Що відбувається далі?"
50. Ігри з використанням карток-підказок та символів

Ці ігри можна адаптувати відповідно до віку, інтересів та рівня розвитку дітей. Регулярне залучення дітей до таких ігор сприятиме розвитку їхніх когнітивних здібностей, допоможе підготуватися до шкільного навчання та забезпечить міцний фундамент для подальшого інтелектуального зростання.
ВІКОВІ НОРМИ ФОРМУВАННЯ ЗВУКІВ У ДІТЕЙ
📍1-2 роки:
Голосні звуки – [а], [о], [е].
Приголосні звуки - [п], [б], [м].
📍2-3 роки:
Голосні звуки – [і], [и], [у].
Приголосні звуки - [ф], [в], [т], [д], [н], [т'], [д'], [н'], [г], [к], [ґ], [х], [й].
📍4-5 років:
Пиголосні звуки с, з, ц, [с'], [з'], [ц'], [дз'], [ш], [ж], [ч], [дж], звукосполучення [шч].
📍5-6 років:
Приголосні звуки - [л], [л'], [р], [р'].
До 6 років дитина має правильно вимовляти всі звуки рідної мови; має визначати місце звука в слові, кількість звуків у слові, підібрати слово на заданий звук.
‼️ Пам'ятаємо, всі діти розвиваються індивідуально, тому може бути певна варіабельність у вимові звуків. Терміни появи звуків залежать від умов розвитку мовлення та особливостей розвитку дитини в цілому. Однак можна орієнтуватись на загальноприйняті норми.
🗣 Якщо Ви помітили труднощі у вимові звуків або труднощі в розвитку мовлення, зверніться до спеціаліста – вчителя-логопеда.

Часто від батьків можна почути «у моєї дитини каша в роті» або «немає багатьох звуків». Причиною таких проблем у дітей часто є недостатньо розвинений фонематичний слух. Фонематичний слух – це здатність аналізувати те, що ми чуємо.
Сформовані фонематичні процеси є основою для чіткої звуковимови, правильної побудови складової структури слова, фундаментом для опановування граматичної сторони мовлення, успішного опанування письма і читання.
Для розвитку слухового сприймання головною умовою є розбірливе чітке мовлення дорослого, без сюсюкання та без неправильних слів якими користується дитина.
Фонематичний слух розвивається на немовних та мовленнєвих звуках.

Підбірка ігор:

«Звукові коробочки». Разом з малюком насипте у пластикові коробочки, які ми дістаємо з Кіндер-Сюрпризу, крупу, ґудзики, скріпки, квасолю, маленькі гвинтики, половинки зубочисток…. Добре буде також роздрукувати невеликі картинки цих предметів, що всередині. Дитина по звуку повинна вгадати, що всередині і зіставити з картинкою, а тоді відкрити коробочку і перевірити себе. Можна зробити пари коробочок та шукати однаковий звук.

«Домашній оркестр». Влаштуйте музичну гру на каструлях, баночках, коробках, паличками по поверхні.

“Три ведмеді”. Дитина відгадує за кого з персонажів казки говорить дорослий. Більш складний варіант – дитина сама говорить за трьох ведмедів, змінюючи висоту голосу.

“Відгадай, що звучало”. Уважно послухайте з дитиною шум води, шелест газети, дзвін ложок, скрип дверей та інші побутові звуки. Запропонуйте дитині закрити очі і відгадати – що це звучало?

“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

«Слова правої і лівої ручки». Вправа зі словами-паронімами. Пароніми – це пара слів, один звук (буква) які відрізняють ці слова, наприклад, піч-ніч, вуха-муха. Для цього видруковувати предметні картинки. Долоні дитини повертаємо догори і кладемо одну пару картинок на них. Наприклад, на праву – картинку із зображенням суниць, а на ліву – синиць. Запитуємо де синиці. Дитина може підвести відповідну руку вище, або сказати, що зліва.
Від народження до року малюк з безпорадного малюка 🤱перетворюється на розуміючого чоловічка, що стоїть на ногах і пізнає СВІТ!🧍‍♀️🌏🧍‍♂️
Це важливий і прекрасний період передбачуваного розвитку!
🔆 Немовля повідомляє про свої потреби першими голосовими реакціями: криком, плачем, кректанням.
🔆 У місяць у відповідь на голос батьків завмирає, а потім скрикує, пищить і жваво рухає ручками та ніжками. Так зароджується гул.
🔆 У 2 місяці дитина довго тягне голосні, починає вимовляти окремі гортанні звуки к, г, кх. У голосі та плачі крихітки вже чути перші інтонації.
🔆 У 3 місяці гуління стає більш протяжним і співучим. 👶 пробує різні тональності, експериментує із гучністю звуку.
🔆 У 4 місяці малюк вже не чекає, коли з ним заговорять, а першим починає «розмовляти», вимагаючи спілкування.
🔆 У 5 місяців гуління стає більш активним. Малюк дивиться на вуста мами і намагається наслідувати рухи губ. Знає голоси близьких, реагує мімікою, коли чує «чужий» голос 😒
🔆 З 6 місяців гуління переходить у лепет, який складається з ланцюжків слів: ба-ба-ба, ня-ня-ня, ма-ма-ма. Ріжуться зубки, які відіграватимуть важливу роль у харчуванні та формуванні звуків мови.
🔆 У 7 місяців дитина довго «розмовляє» Вимовляє одні й самі склади з різною інтонацією і силою голосу, закріплюючи свої мовні навички.
🔆 Приблизно з 8 місяців починається період продуктивного лепету та формування пасивного словника.
🔆 У 9 місяців з’являються перші лепетні слова та звуконаслідування: мама, тато, баба, дядя, киць-кись, ав-ав та ін. Грає в долоні, сороку і ведмедика клишоногого.
🔆 У 10 місяців малюк може повторити за дорослим склади, копіюючи інтонацію. Спостерігає за дітьми, радіє спілкуванню.
🔆 В 11 місяців на прохання показує, як гавкає собака🐶, гарчить ведмідь 🐻 Пасивний словник зростає: запам’ятовуються назви та зв’язуються з конкретними предметами та діями. Так зароджується адресність☝🏻
🔆 У 12 місяців дитина розуміє в 5-6 разів більше, ніж здатна вимовити. З’являються перші усвідомлені слова. Маля вже може виконати прості доручення ☺️
Критерії РАС❗

РАС (аутизм) - може поставити тільки психіатр ретельно зібравши інформацію та спостерігаючи за малюком. “Та він аутист” - це не професійний висновок і не має жодної ваги.

Лікар керується критеріями описаними в класифікації захворювань і в результаті зазначає відповідний шифр ❗Якщо ви не лікар, то критерії здаються розмитими і схоже, що під них можна підвести кожну дитину із особливостями розвитку. Щоб детальніше розібратися із проблемою і визначити у своїй уяві межі РАС, зверніться до тих же класифікацій хвороб, наприклад: DSM - 5 - чітка і зрозуміла. 

У дитини, може бути РАС, якщо з раннього дитинства!!! щоденно!!! спостерігаються наступні симптоми:
1. Три види порушень у сфері соціальної взаємодії та комунікації:
🍋 Соціально - емоційної взаємності (невміння правильно розпочати розмову, вести діалог, обмінюватися емоціями та інтересами)
🍋 Невербальної комунікації (відсутність жестово-мімічного супроводу, нерозуміння чи невідповідність їх ситуації, слабкість зорового контакту)
🍋 Підтримки соціальних відносин (недоліки адаптації до нових соціальних умов та ситуацій, нездатність приймати участь у спільних забавах, підтримання стосунків, ігор з уявою).
 +
2. Два види повторювальних зразків поведінки, інтересів:
🍊 Стереотипне, повторювальне мовлення (ехолалії)
🍊 Стереотипні, повторювальні рухи чи використання предметів (махає рукою перед очима, камінці чи інші дрібні предмети кидає зі сходинок і може цим займатися тривалий час)
🍊 Надмірна прихильність до рутини, ритуалів, опір змінам (фрустрація при незначній зміні маршруту, розкладу, повторювання одних і тих же питань, одноманітність в їжі чи одязі)
🍊 Фіксація на обмежених інтересах з надмірною інтенсивністю (дитина годинами вивчає річки, їх довжину в різних країнах світу і говорить з людьми лише про них)
🍊 Надмірна чи знижена реакція на сенсорні стимули (Н.: страшенно боїться дзижчання мухи; всі предмети чи людей обнюхує)
РАС – порушення нейророзвитку, основними особливостями яких, згідно з DMS-V є:
- порушення соціальної комунікації:
🔹 емоційні комунікації (неправильні ініціалізації соціальних контактів, відсутність навичок вести двосторонню розмову, обмежений обмін інтересами, взаємних емоцій)
🔹 Порушення в області невербальних комунікацій поведінки, використовуваних під час соціальних взаємодії (слабка інтеграція вербальної комунікації з невербальною, порушення зорового контакту, порушення в розумінні та використанні невербального спілкування)
🔹Розвиток та підтримка соціальних відносин, відповідних до етапу розвитку (труднощі в адаптації поведінки в різних соціальних ситуаціях, труднощі у спільних забавах, уяві і встановленні дружби).

- обмежені інтереси й повторювана поведінка:
💠 Стереотипна або повторювана мова, рухи або використання предметів (наприклад, рухові, ехолалія, повторюване використання предметів, формулювання плутанини).
💠Надмірна прихильність до рутини (наприклад, повторювані рухи по колу, наполягання на використанні того ж маршруту або споживання завжди однакової їжі, повторювані запитання або реагування надмірним стресом на незначні зміни).
💠 Фіксація на обмежені інтереси, які є ненормальними за своєю інтенсивністю або сильна прихильність до незвичайних предметів або стурбованості ними, надмірно обмежені інтереси.
💠Підвищена або знижена реактивність на сенсорні стимули(як, наприклад, видима байдужість до болю, негативна реакція на певні звуки, фактури, захоплення світлом, предметами що крутяться, надмірний рух)

❗️Діагноз «РАС» ставить тільки психіатр, керуючись критеріями описаними в класифікації захворювань і в результаті зазначає відповідний шифр.
КОРЕКЦІЙНІ ВПРАВИ ТА ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

📌 ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ МОТОРИКИ І УВАГИ  

1. Вправа «Повтори за мною». Дитина повинна по інструкції: 
а) протягнути руки вгору, вниз, направо, наліво (якщо не знає «направо», «наліво», то «на вікно», «на двері»); 
б) показати витягнутою рукою на названий предмет (вікно, стіл, книга і т.д. ); 
в) намалювати крейдою (олівцем) круг (паличку, хрестик) вгорі, внизу, праворуч, ліворуч дошки (зошита).

2. Вправа «Який я сильний». Вправа для пальців рук: розчепірити пальці, стиснути кулак – розтиснути; з стиснутого кулака по черзі випрямляти пальці.

3. Скачувати з пластиліну кульки, змійки, ланцюжки.

4. Вправа «Допоможи». Перекладати дрібні предмети (кульки) із однієї коробки в іншу. Зібрати розсипані на підлозі дрібні предмети в коробку.

5. Вправа «Я майстер». Проколювати товстою голкою дірочки в товстому папері.

6. Вправа «З’єднай». Крейдою на дошці або олівцем на аркуші паперу ставлять дві крапки, дитина повинна пальцем провести лінію, що їх сполучає (крапки даються в різних напрямках)

7. Вправа на рівновагу. Дитина повинна:

а) пройти по накресленій лінії (пряма, круг, хвиляста);

б) пробігти по дошці, несучи який-небудь предмет.

📌 ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ПАМ’ЯТІ ТА УВАГИ 

1. Вправа «Швидко назви». Вихователь показує дитині картинки і швидко їх прибирає. Дитина повинна по пам’яті назвати, що бачив. 

2. Кілька разів вдаряють по долоні або олівцем об стіл. Дитина повинна сказати, скільки разів.

3. Вправа «Повтори за мною». Проводиться ритмічний стукіт (паличкою об стіл). Від вихованця вимагається повторити його.

4. Вправа «Покажи». Виконується який-небудь рух. Дитина по пам’яті повинна його повторити.

5. Вправа «Не помились». Дитині зав’язують очі, вихователь торкається його. Дитина повинна визначити скільки разів до нього торкнулися.

📌 ВПРАВИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРУ, ФОРМИ, ВЕЛИЧИНИ 

1. Показується якась фігурка з кольорової геометричної мозаїки (ромб, круг, трикутник). Дитина повинна вибрати таку ж за формою (по кольору).

2. Показується певна фігурка (з тієї ж мозаїки), а потім вона прибирається. Дитина по пам’яті повинна підібрати таку ж.

3. Розкладання різнокольорових кульок, кружечків, паличок в кучки по кольору.

4. Складання різних пірамідок.

5. Будування ланцюжком кубиків однакового розміру і одного кольору. Будування кубиків різної величини в ряд за принципом поступового зменшення розміру кожного наступного кубика.

6. Виставляють однорідні предмети різного розміру (грибочки, човники, ляльки і т.д.). дитині пропонують показати найбільшу – найменшу.

7. Розкладаються різні предмети контрастних кольорів. Дитині пропонують відокремити предмети одного кольору від предметів іншого кольору. Потім вчать правильно називати ці кольори; поступово вводять нові. Шляхом вправ на різних предметах, групуючи їх і називаючи колір, дитина навчається правильно розпізнавати і називати кольори. Можна використовувати намистинки, кульки, мотки ниток, смужки паперу, палички, прапорці, ґудзики, предмети, зроблені з пластиліну (кульки, ковбаски, яблучка) і т.д.

🖇 КОРЕКЦІЙНІ ВПРАВИ ДЛЯ НЕСПОКІЙНИХ ДІТЕЙ 

Для неспокійних, імпульсивних дітей доцільно заняття чергувати зі спеціальними вправами, які вимагають спокою і самовладання. Ці вправи можуть бути наступними:

1. Посидіти спокійно 5-10-15 секунд.

2. Посидіти мовчки, заклавши руки за спину.

3. Повільно мовчки проводити рукою по краю стола.

4. Тихо встати і сісти.

5. Тихо пройти до вікна (до двору), повернутися на своє місце і сісти.

6. Тихо підняти і опустити книжку (можна кілька разів).

🖇 КОРЕКЦІЙНІ ВПРАВИ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ВІДПОВІДНОЇ ШВИДКОСТІ РУХІВ 

Ці вправи доцільно проводити з інертними, малорухливими дітьми.

1. Прибрати зі столу руки швидко по команді.

2. Швидкі рухи рук по команді (підняти руку, простягнути в сторону і т.д.).

3. Швидко постукати по столу 3,4,5 раз.

4. Швидко вийти з-за столу, сказати своє ім’я (або вік, або адресу) і сісти на місце.

5. Швидко підняти якийсь предмет (попередньо дорослий його упускає).

6. У швидкому темпі називати показувані предметні картинки.

📌 КОРЕКЦІЙНІ ІГРИ 

🚖 Гра «Що змінилось?»

1-й варіант. Перед дитиною ставиться іграшковий автомобіль, у нього садять декілька котиків (3-4). Дитині пропонується уважно подивитися і запам’ятати. Потім вона повинна закрити очі. Один котик приймається. Відкривши очі, дитина визначає, що змінилось.

2-й варіант. На стіл ставляться два кубики (червоний і зелений). Дається вказівка: «Подивись уважно і запам’ятай. Тепер закрий очі». Ставиться ще червоний кубик. Дитина повинна визначити, який кубик добавився або що змінилося. Цю гру можна широко варіювати, використовуючи різні іграшки та предмети. Гра розвиває увагу, спостережливість, пам’ять.

👩‍🍳 Гра «Маленька господиня» Мета гри – розвиток у дітей навичок самообслуговування, формування уміння слухати інструкцію (вказівку) і виконувати її. Використовуються іграшкові лялькові меблі, посуд. Дитині пропонується обставити кімнату. Дається одна вказівка, дитина її виконує. Після цього дається інша вказівка. Наприклад: «Поставити шафу, диван, стіл, стільці» і т.п. «Посади ляльку. Дай їй тарілку. Налий туди борщ. Погодуй її. Прибери посуд. Поклади ляльку спати» і т.п. (кожного разу виконується тільки одна дія). Цю гру можна використовувати і для розвитку мовлення. Дитина повинна розповідати про те, що вона робить. Наприклад: «Я саджу ляльку. Я даю їй тарілку. Наливаю їй борщ. Я годую ляльку.» і т.п.

🏠 Ігри із будівельним матеріалом

1. Дитина будує за показом або по словесній інструкції. За показом. Дорослий кладе кубик. Дитина повинна зробити те ж саме. На цей кубик кладеться інший. Дитина виконує цю ж саму дію. По словесній інструкції. Дорослий мовою регулює дії дитини. «Візьми червоний кубик, біля нього постав такий же» і т.д. Деякі діти добре підпорядковують свої дії словесній регуляції і таким чином вчаться виконувати багато завдань. Діти краще будують за показом, наслідуючи кожну дію.

2. Дитина будує за зразком. Цей вид діяльності більш складний. Подається нескладний зразок і пропонується: «Побудуй таку ж саму лавку» («хатинку», «садок» і т.д.). Якщо дитина не може виконати завдання самостійно, слід їй в цьому допомогти.

3. Дитина будує за власним задумом. Але якщо навчити їх будувати декілька «об’єктів», вони з цікавістю будуть це робити в подальшому по пам’яті самостійно і отримувати задоволення від гри.
Коробки для дітей від 1 року

   У рік дитина вже не так активно тягне в рот все, що потрапляє в руки. Зате готовий перекладати, переливати, розкидати і пересипати до захвату. У цей період можна додавати в коробки круп'яні або пісочний наповнювачі. У них можна “заховати” більші предмети, вишукуючи які, малюк буде масажувати пальчики і отримувати нові відчуття. Він може навіть потопати ніжками по сипкому наповнювачу, що добре позначиться на його здоров'ї. Такі сенсорні коробки для дітей 1 року сприяють розвитку дрібної моторики, координації, відпрацьовується точність кожного руху. Можна закопувати або відкопувати предмети за допомогою лопатки. Якщо наповнювачем є пісок, то можна робити пасочки або просіювати пісок.

Особливості сенсорних коробок для дітей від 2 років і старше

   Малюк, який досяг віку 2 років, уже може говорити деякі слова. Тематичні коробки дуже сподобаються дитині. Наприклад, можна зробити ферму. Для цього слід встановити в коробці фігурки домашніх тварин, поставити парканчик, ємності для “їжі” і “води”. Так дитина буде вивчати домашніх тварин, а заодно годувати їх і поїти. А яке захоплення викличе у хлопця сенсорна коробка, в якій прокладено трасу для машин! Можна зробити розмітку дороги, височини і перепони. Дитина в будь-якому віці любить грати з водою, можна влаштувати домашню автомийку для всіх наявних в будинку машинок або інших іграшок. У налиту в таз теплу воду додати піни для купання, і гра наповниться яскравими враженнями. Заздалегідь застеліть підлогу і покладіть поруч рушник, яким будете витирати ручки дитини чи іграшки. Граючи з водою, малюк також дізнається, що одні предмети тонуть, а інші спливають. Їх можна виловлювати шумівкою з води. Для ігор можна купити в магазині набір рибок і магнітну вудку, човники та інші іграшки для води. Взимку можна наповнити таз чистим снігом. Малюкові потрібно буде надіти теплі речі і рукавички, щоб він не застудився. Зі снігу можна ліпити, використовуючи лопатки і формочки для пасок. Сніг можна поливати барвниками і дивитися, як вони розтікаються, фарбуючи замет. У магазинах зоотоварів можна купити тирсу або дрібну деревну стружку, які стануть екологічно чистої основою для сенсорної коробки. У відділах, де продають квіти і добрива, можна придбати гідрогель. Ця желеобразная маса подарує малюкові ні з чим не порівнянні відчуття. Вона приємна на дотик і в той же час безпечна для здоров'я. З цим наповнювачем можна створити болото, річку або пляж, формуючи різноманітні тематичні сенсорні коробки. Чим корисні для дітей такі заняття? Малюки захоплено грають, не вимагаючи уваги. При цьому вони відчувають нові відчуття, відкривають для себе новий світ.

Сенсорні коробки для більш старшого віку

   Після 4-5 років дитина вже може фантазувати, вона вже багато знає і проявляє інтерес до вивчення планет, динозаврів та інших предметів, а також освоює навички рахунку. Сенсорні коробки для різних вікових груп здатні стимулювати інтерес дитини до тих чи інших тем. Можна відтворити доісторичний світ, в якому живуть динозаври, спорудивши на сипучому наповнювачі древній ландшафт, посадивши дерева, проклавши русло річки. Динозаври можуть прогулюватися біля схилу вулкана, який легко змайструвати з підручних засобів. Досить замаскувати під шаром пластиліну або солоного тіста невелику ємність, в неї налити розведений барвник і всипати харчову соду. Перед “виверженням” влити невелику кількість оцту і насолоджуватися процесом.

Вказівний жест – це важливий етап у розвитку дитини.
В нормі вказівний жест виникає приблизно до 1 року.
Вказівний жест – це перший комунікативний жест. Тобто це жест, спрямований до інших людей, це спосіб діалогу і комунікації на невербальному рівні. 

Більшість дітей починають активно користуватися вказівним жестом протягом першого року життя. Це відбувається приблизно до 12-13 місяця.
Спочатку дитина починає помічати й упізнавати предмети поблизу себе, потім вчиться перемикати увагу на далекі об'єкти: птахів за вікном, автомобіль, що проїхав, собаку тощо.

Чому важливо стимулювати вказівний жест у дітей? 

Коли ви помітили, що дитина почала активно тикати пальчиком у все підряд, починайте заохочувати її дії, давайте залучити себе в цей процес. Важливо сформувати у неї правильні асоціації.
Стимулювання вказівного жесту в дітей - це перша сходинка в розвитку мовлення. Так буде поступово формуватися пасивний словниковий запас, який з часом перейде в активний.

що робити коли вказівний жест відсутній

🔆Створювати ситуації, в яких дитина буде показувати пальчиком те, що їй хочеться взяти: підносимо потрібний предмет до дитини (або навпаки) на відстані, що трохи перевищує відстань витягнутої руки дитини. Дитина простягає руку, мама в цей момент формує з його пальчиків вказівний жест і вимовляє: ОСЬ ЦЕ ХОЧУ! І віддає дитині предмет. Так робити постійно і регулярно !!!!

🔆Якщо малюк не може робити вказівний жест на перших етапах допомагати йому формувати його рука-в руці.

🔆Ігри на дрібну моторику, що відпрацьовують пінцетне захоплення, такі як (шнурівки, розстібання/застібання ґудзиків, замочки-блискавки, ігри з прищіпками, сортер, ігри з пластмасовим пінцетом)

🔆Вчимо дитину працювати вказівним пальцем (малюємо на піску, тиснемо пластилін, аплікації, пальчикові фарби).
Порушення м′язового тонусу як одна з причин довготривалої автоматизації мовленнєвих навичок у дітей

Порушення м'язового тонусу є однією з поширених причин довготривалої автоматизації мовленнєвих навичок у дітей. Недостатній або надмірний тонус м'язів артикуляційного апарату (язика, губ, м'якого піднебіння) призводить до порушення звуковимови та утруднює закріплення правильної артикуляції звуків.

1. Дистонія (підвищений тонус) призводить до:
- Скутості рухів артикуляційних м'язів, їх напруження;
- Обмеженої рухливості язика, губ, щелеп;
- Утрудненого формування правильної артикуляційної позиції для певних звуків;
- Порушення плавності переходів від одного звука до іншого;
- Невиразної, незрозумілої вимови.

2. Гіпотонія (знижений тонус) призводить до:
- В'ялості артикуляційних м'язів, млявості язика;
- Нечіткої, розпливчастої артикуляції звуків;
- Порушення сили видиху, його нерівномірності;
- Невиразної інтонації, монотонності мовлення.

Причини порушень м'язового тонусу:
- Вроджені вади розвитку ЦНС, органічні ураження мозку;
- Резидуальні явища перинатальної патології;
- Розлади м'язового тонусу на ґрунті соматичних захворювань;
- Вроджені або набуті деформації артикуляційного апарату;
- Функціональна незрілість нервової системи.

Довготривала автоматизація при порушеннях тонусу зумовлена:
- Утрудненням формування кінестетичних відчуттів правильної артикуляції;
- Нестійкістю артикуляційних укладів, їх мимовільною зміною;
- Підвищеною стомлюваністю артикуляційних м'язів;
- Порушенням слухового контролю за власним мовленням;
- Труднощами переключення з одного артикуляційного укладу на інший.

Корекційна робота включає:

1. Логопедичний масаж для нормалізації тонусу артикуляційної мускулатури.
2. Пасивну та активну артикуляційну гімнастику для розтягнення м'язів, розвитку рухливості.
3. Точкові вібрації для активізації м'язів артикуляційного апарату.
4. Силові вправи для підсилення м'язового тонусу при гіпотонії.
5. Розтягування та розслаблення м'язів при дистонії.
6. Формування кінестетичного відчуття правильної артикуляції.
7. Візуальний та слуховий контроль за артикуляцією.
8. Робота над диханням, силою видиху, інтонаційною виразністю.
9. Автоматизацію звуків у складах, словах, словосполученнях, фразах, текстах.
10. Використання супраморфемної системи навчання читанню.
11. Формування навичок самоконтролю за власним мовленням.

Слід пам'ятати, що саме стійкі порушення м'язового тонусу потребують комплексної та тривалої корекційної роботи з обов'язковим залученням інших фахівців (невролога, психолога, реабілітолога). Тільки системний підхід дозволить досягти позитивних результатів у подоланні порушень звуковимови та мовленнєвого розвитку дитини.

Комплекс вправ для корекції рухових порушень і методика їх застосування:

І. Вправи для формування вертикального положення голови

Із вихідного положення лежачи на спині

1.За допомогою іграшки стимулювати повороти очима і головою вправо-вліво, вверх – вниз, кругові повороти

2.Те ж саме, тільки з підкладеним під плечовий пояс валиком.

3.Початкове положення (п.п.) те ж саме, ноги зігнуті до живота, руки схрещені на грудях, або навколо колін. Методист кладе руки під плечовий пояс і трохи піднімає дитину, виносячи вперед, стимулюючи цим самим піднімання голови.

4.П.п. на спині: дитину злегка піднімають за плечі, що стимулює піднімання голови.

5.Те ж саме, але дитину підтягують за передпліччя або кисть, що сприяє піднімання голови, а потім і тулуба.

6.П.п. на спині, ноги зігнуті і розведені, кисті дитини приведені до однойменної щиколотки – приводить до піднімання голови.

7.Те ж саме, але з покачуванням дитини в цьому положенні вперед – назад.

8.П.п. те саме, ноги дитини прижаті долонею методиста в області колін, другою рукою захвачується кисть дитини і виконується тяга вперед – вверх – стимулюється піднімання і поворот голови.

9.П.п. на спині, ноги дитини прижаті передпліччя методиста, а долоні розміщені з обох сторін під головою дитини – викликається піднімання голови.

10.П.п. на спині, дитині протягується іграшка для захоплення пальцями рук, після чого виконується легенька тяга за утримуваний предмет до положення випрямлених і трішки натягнутих рук – стимулюється піднімання голови.

11.П.п. те саме, тримають дитину за кисті випрямлених і піднятих вперед рук: почергово піднімають дитину за кожну руку з виконанням повороту на бік – стимулюється повертання голови.

12.П.п. те ж саме, руки методиста обхвачують голову дитини з обох сторін і виконують пасивні рухи нею направо і наліво, вперед і назад.

13.П.п.на спині: самостійні повороти голови направо і наліво на звук.

14.Теж саме, але голова дитини повинна трішечки виступати за край матраца чи тапчана.

15.П.п. те ж саме, голова наполовину виступає за край матраца чи тапчана. Від живота дитячу увагу привертають іграшкою – це спричиняє до самосійного піднімання голови.

16.П.п. те саме, але на поверхні з уклоном (10-30) головою вниз, руки в ліктях прижаті методистом. Асистент, маніпулюючи іграшкою, стимулює самостійне піднімання голови до вертикального положення.

17.Те ж саме, але з покачуванням наклоної дошки вверх – вниз під час виконання вправ.

18.П.п. лежачи на боці: стимулюються повороти голови за іграшкою.

19П.п. лежачи на боці: потягнути дитину за руку, легенько підтягнути вгору для формування стійкого вертикального положення.

Із початкового положення лежачи на животі

1.П.п. на животі: плавні повороти голови дитини в обидві сторони.

2.П.п. на животі, голова повернута в одну із сторін, брязкальцем стимулювати повернути голову в сторону звукового подразника.

3.П.п. на животі, голова трішки виступає за край тапчана – це положення сприяє підніманню і стабілізації голови.

4.Те саме, але піднімання і повороти голови досягаються звуковим впливом, або яскравою іграшкою.

5.П.п. те саме, підкладання рук методиста під груди дитини визивають реакцію випрямлення голови.

6.П.п. на животі, під який підкладають руки методиста, дитина при піднята в повітрі, це впливає на піднімання і випрямлення голови.

7.Те ж саме, але проводимо покачування дитини з почерговим рухом вверх – вниз.

8.П.п. на животі, руки витягнуті вперед: однією рукою методист притискає таз дитини, іншою піднімає плечі, голова залишається звисати.

9.П.п. те саме, руки зігнуті в ліктях, плечі розведені: пропонуючи іграшку для захвату обома руками, стимулюється виведення прямих рук вперед з одночасним підніманням голови.

10.П.п. на животі, руки вздовж тіла долонями вниз: однією рукою прижимається таз дитини, другою піднімається вверх – назад почергово ліве і праве плече з невеликим поворотом у відповідну сторону – стимулює піднімання голови і розгинання хребта.

11.П.п. на животі. Руки відведені в сторони – назад, долоні відкриті: потягнути дитину за руки назад – вверх з розкачуванням і поворотами – дитина піднімає голову і верхню частину тулуба. прави для переборювання згинально-привідних установок верхніх кінцівок

12.П.п. лежачи на спині: тримаємо руки дитина за зап'ястя, трохи піднімаємо і виконуємо коливальні рухи в усіх напрямах, поступово збільшуємо амплітуду.

Методист тримає дитину за однойменні руку і ногу, і піднімаючи над опорою виконує потряхування, коливання, а пізніше колові рухи за годинниковою і протигодинниковою стрілками

Методист тримає дитину за зап'ясток і обертає її по типу каруселі в один, а потім в інший бік,

Методист утримує дитину за зап'ястя обох рук і виконує кругові рухи дитиною навколо точки захвату.

13.П.п. стоячи на колінах, методист захвачуючи дитину позаду за зап'ястя обох рук, ступні дитини з боків прижимаються ступнями методиста: проводиться розведення рук в сторони – вверх з подальшим нахилом дитини вперед – вниз.

14.П.п. Лежачи на спині, руки на півзігнуті: методист почергово бере дитину за зап'ясток кожної руки, піднімаючи вверх, відриваючи верхню частину тулуба від опори і розвертаючи тим самим дитину в сторону.

15.П.п. лежачи спиною на великому надувному м'ячі, руки розкинути вверх сторони: утримуючи дитину за щиколотки методист виконує качання і потряхування.

16.П.п.Лежачи спиною на валику руки випрямлені вверх назад: методист обхвачує дитину і виконує «скручування» з можливим подальшим переворотом зі спини на живіт і навпаки.

17.П.п. сидячи на стегнах, ноги розведені(спиною до методиста) – комплекс пасивних і пасивно-активних вправ:

Відведення прямих рук назад із положення «попереду»;

Піднімання прямих рук через сторони вверх з поверненням в вихідне положення;

18.Теж саме, але руки фіксуються в найвищому положенні виводяться вверх за голову;

Почергово піднімати ліву і праву руку і фіксуємо у найвищому положенні.

Піднімати прямі руки вверх через положення «вперед»;

Одночасні кругові рухи рук вперед – назад;

Почергові рухи прямими руками вперед;

19.Теж саме виконується назад;

Однією рукою виконується рухи вперед, одночасно другою рукою – назад;

Теж саме зі зміщенням положенням рук;

Підтягування рук дитини вверх з їх послідуючим розслабленням в положенні вниз;

20.Теж саме, але почергово лівою і правою рукою;

21.Теж, але одна рука при цьому фіксується в вертикально-натягнутому положенні, а друга – виконує падаючі розслабленні рухи вниз;

22.Теж. Але почергово правою і лівою рукою дитина захвачує високо підняту руку методиста і утримується в такому положенні 1-3с.

23.П.п. лежачи на спині: методист вкладає в кисті дитини гімнастичну палицю і виконує відведення прямих рук назад – вперед, торкаючись опори. Вправи для формування поворотів тулуба в лежачому положенні

24.П.п. лежачи на спині: методист обхвачує обома руками голову дитини, плавно повертає її навколо продольної вісі тулуба в сторону передбаченого повороту.

25.П.п. теж саме, але методист допомагає дитині виконати поворот за рахунок тяги протилежної до повороту руки.

26.П.п. теж саме, але методист допомагає виконати поворот, захвативши дитину за зігнуті в колінах суглоби ніг.

П.п. теж, методист випрямляє одну ногу дитини, а другу згинає в коліні і повертає в сторону повороту.

П.п. те саме: виконується тяга дитини за руку в сторону повороту, другою рукою підтримується таз з наступним його відпусканням.

П.п. на спині, лежачи на пелюшці: методист піднімає її за один край, створюючи додатковий поворотний момент.

П.п. на спині під поперек підкласти валик в районі крижів або лопаток: зосередити увагу на границі, розташованій на одному з країв валика, стимулюється самостійні повороти в відповідну сторону.

П.п. лежачи на спині на килимку: методист виводить прямі руки і зближує їх над головою, щоб полегшити виконання повороту.

Вправи для переборювання згинально-привідних установок нижніх кінцівок

Із положення лежачи на спині.

Утримуючи ноги за гомілки, струснути ними у напряму вверх – вниз.

Однією рукою випрямлена нога притискається методистом до підлоги – друга нога відводиться в сторону.

Одночасне розведення в сторони зігнутих в колінах ніг, починаючи з малої амплітуди з подальшим її збільшенням.

Одночасне згинання ніг до живота з подальшим їх розведенням.

Те саме, але згинання – розгинання виконуються однією ногою, друга при цьому випрямлена і притиснута до підлоги.

Одночасне протилежне згинання – розгинання ніг (велосипед).

Згинання ноги з подальшим відведенням її в сторону до опори, інша нога випрямлена і притиснута до підлоги.

Кругові рухи прямою або напівзігнутою ногою в тазо-стегновому суглобі, інша нога фіксується методистом в районі стегна.

Кругові рухи обома зігнутими в колінах ногами, таз дитини при цьому фіксується методистом. Вправи для формування положення на чотирьох кінцівок

П.п. лежачи животом на валику: методист пасивно піднімає голову дитини, згинає – розводить ноги – вага тіла переноситься на тазовий пояс, руки при цьому виконують функцію підтримки.

П.п. лежачи на животі, опір на витягнуті руки: методист згинає одну ногу в коліні – стегні і фіксує її в цьому положенні, потім підтягує таз дитини в сторону опірної ноги – передбачається згинання і винесення вперед протилежної ноги.

П.п. на 4-х кінцівках: повороти голови в різні сторони.

П.п. на 4-х кінцівках: маніпуляція однією руки з предметами формують стійке положення тіл на 3-х опорах.

П.п. на 4-х кінцівках на рухомій дошці: зміною кута нахилу дошки (10-45) досягають переміщення ваги тіла почергово на плечовий і тазовий пояс.

П.п. на 4-х кінцівках: дитина самостійно або з допомогою методиста відриває опори одночасно різнойменні руки і ногу; методист допомагає дитині прийняти стійке положення і далі перенести положення опори на протилежні кінцівки.

Вправи для формування уміння повзати на 4-х кінцівках

П.п. лежачи на животі: методист піднімає трохи вгору таз дитини, чим визиває «реакцію жаби» зі згинанням і виносом вперед однієї із ніг.

П.п. лежачи животом на валику: методист утримує дитину за ноги і підштовхує вперед, визиваючи у нього крокові рухи руками; теж виконується у зворотному напрямку.

П.п. лежачи грудьми на візку з опором на піджаті зігнуті руки: методист підштовхує дитину за сідниці або рухає візок вперед, стимулюючи прояв крокових рухів ногами.

П.п. лежачи животом на короткому візку, руки (долонями) і ноги (голіннями) знаходяться на опорі: методист тягне візок за шнурок вперед, визиваючи рефлекторне пересування дитини на руках і ногах.

П.п. сидячи зверху на валику, ноги в сторони, опір долонями об валик зверху – збоку: качаючи валик зліва на право визиваючи відповідний перенос ваги тіла, а також формується стійке положення в даній позі.

Вправи для формування навички сидіння

Пасивно дитина сідає в ліжку, положення фіксується за допомогою подушок.

П.п. – дитина сидить з розведеними стегнами на ногах методиста, обличчям до нього: методист утримує дитину під лікті за випрямлені і розвернуті зовні руки, виконується покачування в різні сторони.

П.п. – дитина сидить на колінах методиста спиною до нього: методист захвачує руки дитини, відводить їх назад і розвертає назовні, покачує в такому положенні.

П.п. сидячи на спеціальному стільці з опором передпліччя на стіл.

П.п. сидячи на килимку, підтримуючись двома руками за поручень, трубу, натягнуту мотузку або пальці методиста – зберігається стійке положення тіла.

Те саме, але кистями дитина береться за натягнутий канат, або мотузку, розміщену: перед дитиною, або збоку.

П.п. сидячи на килимку, обома руками зверху обхвачує гімнастичну палицю: методист палицею вправо – вліво, визиваючи відповідні повороти тулуба дитини.

П.п. сидячи на килимку: методист захвачує дитину за голені випрямлених ніг і поступово піднімає їх – дитина намагається зберегти початкове вертикальне положення.

П.п сидячи на гойдалці, ноги звисають вниз: методист виконує маятникоподібні розкачування вперед – назад, в сторони, а також кругові повороти дитини.

П.п. сидячи по турецькі на крутящомусь диску, методист змінює кути нахилу диска в різних напрямках, спочатку у постійному режимі, а потім в різних варіантах, визиваючи у дитини відповідні страхуючи рекції.

П.п. сидячи на качалці, держачись за неї збоку руками (спочатку дитина сидить за напрямком руху, а потім – поперек): методист розкачує качалку, починаючи з невеликої амплітуди, поступово збільшуючи її.

П.п. сидячи на пружинячому стільчику, ноги підошвами на опорі: методист спочатку сам покачує стільчик з дитиною вверх – вниз, стимулюючи в неї самостійне бажання виконувати ці рухи.

П.п. сидячи на обертающомуся стільці, руки на поручнях, методист обертає стілець то в одну, то в другу сторону з різною послідовністю і частотою – дитина намагається зберегти стійке положення.

Збереження стійкого положення по турецькі на батуті, який розгойдують в різних напрямах.

Вправи для формування вміння вставати на коліна

П.п. стоячи на колінах, пасивно створене методистом за допомогою відведення прямих рук назад – вверх.

П.п. сидячи з розведеними зігнутими ногами: руки спираються на валик, м'яч чи поручень.

Сидячи на колінах, хват руками за перекладину.

П.п. сидячи на колінах: обпертися руками об предмет.

П.п. стоячи (сидячи) на колінах на батуті: тримаючи дитину за руки, погойдуємо дитину у напрямі зверху – вниз, зліва – направо, і в ін. напрямах.

П.п. сидячи на п'ятах, руки в опорі: іграшкою стимулюється поворот тулуба в відповідну сторону із звільненням опорної руки для маніпуляції предметом.

П.п. стоячи на колінах, кистями руки тримається за гімнастичну палицю, утримуючу методистом: відведення палиці вліво – вправо призводить до повороту тулубом і виносом руки в відповідну сторону.

П.п. стоячи на колінах на розгойдувальній вперед – назад підвісній дошці: дитина тримається руками за підошви і намагається зберегти стійке положення.

П.п. стоячи на одному коліні, друга нога винесена вперед стопою на опорі: методист, підтримуючи дитину, робить легенькі коливальні рухи в різні сторони.

Вправи для формування кроків

П.п. стоячи на колінах на гладенькій опорі, дитина тримається обома руками за гімнастичну палицю, що знаходиться перед нею: методист робить легеньку тягу дитини за палицю, стимулюючи формування кроків на колінах.

П.п. стоячи на колінах, тримаючись руками за горизонтальний шуст, розміщений між ногами на висоті 4-7см: методист повертає голову по часовій (або проти часової) стрілці,визиваючи компенсаторні кроки ногами.

П.п. стоячи на колінах, упор руками на камере (круг), розміщену перед дитиною: методист відтягуючи камеру (круг), розміщену перед дитиною: методист відтягуючи камеру вперед, або штовхаючи назад дитину визиває формування кроків вперед, або штовхаючи назад дитину визиває формування кроків у відповідному напрямі (можливі розвороти камери по часовій і проти часової стрілки).

П.п. стоячи на колінах, опір руками на валик: на валик: зберігаючи опору руками і перекочуючи долонями валик, дитина крокує слідом за ним.

Вправи формування навички самостійного стояти

П.п. стоячи: руки обхвачують рейку гімнастичної драбини на рівні грудей.

П.п. стоячи біля опори і спираючись на неї животом, дитина руками проводить різкі маніпуляції з іграшками, що лежать на опорі.

П.п. стоячи в манежі, руки захвачують поручень: розкачування в сторони, з переносом ваги спочатку на одну, потім на другу ногу.

П.п. стоячи біля низенького столика, руки на опорі; дитина піднімає і складає на стіл іграшки, розкидані навколо нього на килимі.

П.п. стоячи у поручня, схвативши його обома руками, до поручня на рівні колін підвішений м'яч: дитина робить спробу вдарити його ногою.

П.п. стоячи на рухомій дошці, руки на поручні: методист змінює уклін дошки, розкачує дитину, яка прагне зберегти стійке положення тіла.

П.п. стоячи ногами на продовгуватій качалці, руки тримаються за поручень на рівні грудей: перенесення ваги тіла з п'яти на носок і виконання перекату на качалці.

П.п. стоячи ногами на сферичній гойдалці, руки на поручні: перенесення ваги тіла вперед – назад, з ноги на ногу, виконуючи розкочувальні рухи. Вправи для формування самостійної ходьби

П.п. стоячи, методист утримує дитину попереду за руки, на підлозі знаходиться драбина з горизонтальними поперечними рейками: методист тягне дитину вперед вздовж драбини стимулюючи ходу і переступання через рейку.

П.п. стоячи, методист позаду підтримує дитину руками під посохи, поряд – великий м'яч: методист направляє дитину на м'яч, формуючи ударно-крокові рухи.

Ходьба за допомогою опори на поручні або канатів на рівні поясу.

Ходьба приставними кроками вправо – вліво, тримаючись за горизонтальні рейки драбини, чи канат.

Ходьба з підтримкою методиста по похилій площині до гори і вниз.

Ходьба з підтримкою за одну руку по міткам, лініям , переступаючи предмети.

Ходьба, перекочуючи перед собою великий м'яч, двома руками.

Ходьба з опорою на шести, палиці.

Ходьба з підтримкою, а потім самостійно по сходам вверх – вниз.

Лазіння по вертикальній драбині формує перехресну координацію рук і ніг.

Особливості психічного та фізичного розвитку дітей із синдромом Дауна

Синдром Дауна є однією з найпоширеніших генетичних аномалій, яка викликає порушення розумового та фізичного розвитку. Основні особливості таких дітей:

Психічний розвиток:

- Уповільнений темп розвитку пізнавальних функцій - уваги, пам'яті, мислення. Інтелектуальне відставання може бути різного ступеню - від легкої до важкої розумової відсталості.

- Труднощі з абстрактним мисленням та узагальненням інформації.

- Проблеми з короткочасною пам'яттю та зосередженістю.

- Пізніше мовленнєвий розвиток, можливі дефекти вимови.

- Низька швидкість обробки інформації. Потреба більше часу на засвоєння нових навичок.

Фізичний розвиток:

- Затримка росту, низький зріст.

- Гіпотонія м'язів та зв'язок, що спричинює слабкість, в'ялість рухів.

- Специфічна зовнішність - маленькі вушні раковини, косоокість, плоске обличчя.

- Вроджені вади серця та інших внутрішніх органів.

- Порушення функцій щитоподібної залози, ожиріння.

- Знижений імунітет, схильність до інфекцій та алергій.

Незважаючи на труднощі психофізичного розвитку, діти з синдромом Дауна за умов цілеспрямованої корекційно-розвивальної роботи та підтримуючого оточення можуть досягти певної самостійності та соціалізації. Важливу роль відіграє раннє втручання - стимуляція розвитку з перших місяців життя дитини.

Основні напрямки розвивальної роботи та підтримки:

- Корекційна терапія для стимуляції пізнавальних та мовленнєвих навичок ( сенсорні ігри, логопедичні заняття).

- Фізична терапія та заняття ЛФК для поліпшення моторики.

- Формування навичок самообслуговування та побутової незалежності.

- Соціальна та емоційна підтримка в оточенні однолітків та в сім'ї.

- Залучення до доступної трудової діяльності відповідно до можливостей.

Таким чином, при комплексному супроводі діти із синдромом Дауна можуть розвиватися та соціалізуватися відповідно до їх індивідуального потенціалу. Найбільшого прогресу можна досягти в ранньому та дошкільному віці завдяки пластичності нервової системи. При цьому важлива підтримка родини та фахівців.

❗️Вплив травми може бути непомітним, розвиватися безсимптомно або ставатb руйнівним. Кілька метааналізів показують високу частку психічних розладів і психопатологій у постраждалого від війни та конфліктів населення. Один із них, що включив 8 досліджень щодо дітей та підлітків-біженців, зазначив поширеність ПТСР на рівні 22,7%, депресії — 13,8% і тривожних розладів — 15,8%.

❗️Хоча багато дітей та підлітків страждають від руйнівних, комплексних і широкомасштабних наслідків війни, інші демонструють надзвичайну стійкість до наслідків війни та вимушеної міграції.

❗️Попри те, що вплив війни, хаосу та розладу може призвести до серйозних наслідків, включно з ПТСР, депресією, тривогою та труднощами в повсякденному функціонуванні, було б недоцільно зосереджуватися виключно на серйозних проблемах із психічним здоров'ям, бо в такому разі поза увагою опиниться велика група дітей, які зазнали впливу травматичних подій. Багато з них переживають конфлікти та тривожні події, але уникають травм. Тому корисно також враховувати захисні чинники, які дають змогу деяким дітям пройти через вкрай тривожні переживання і залишитися при цьому психологічно неушкодженими.

❗️Дитяча психіка інтенсивно розвивається, тому, з одного боку, вона лабільніша ніж психіка дорослого, а з іншого – незрілість психофізіологічних процесів у дитини не дозволяє давати стабільні прогнози щодо наслідків пережитої травмуючої події.

(Джерело: Психологічна підтримка та допомога дітям, які пережили травматичні події. Навчальнометодичний посібник / Автори-упоряд. : Н. Вааранен-Валконен, Н. Заварова, за заг. ред. О. Калашник. – К.: 2022)

Гра «Оригінальні сніжки» ❄️

👉 Виготовити сніжки насправді можна і без снігу — з підручних матеріалів, легких і малоцінних. Підійде папір, газети або старі шкарпетки, набиті поролоном, синтепоном, сухою травою.

👉Грати можна вдвох, втрьох, і навіть вдесятьох, поділившись на команди.

Варіантів гри є дуже багато, ми наведемо найбільш цікаві:

👉«Хто далі?» — Гравці стають у шеренгу. В кожній руці вони тримають по сніжку. За вказівкою дорослого: «Кидай правою (лівою)!» — всі одночасно намагаються кинути її якомога далі (до паркану, ялинки або іншого орієнтиру). Чий сніжок пролетить далі інших, той вважається переможцем.

👉«Мішень» — Діти грають групами по кілька осіб, кожен готує для себе по 5 сніжок. На стіні потрібно намалювати крейдою коло діаметром 75 см або поставити на пеньку пластикове відерце. Діти стають на відстані 6 кроків від мішені і намагаються влучити в неї. Спочатку одна дитина кидає поспіль всі свої сніжки, решта стежать за нею і підраховують, скільки влучних кидків вдасться їй зробити. Потім кидає сніжки наступний.

👉«Снайпери» — На лавку, доріжку або якесь підвищення потрібно покласти яскравий кубик, кеглю чи інший предмет. А діти мають спробувати збити його сніжком. Можна поставити для збивання кілька однакових або різних предметів. В цьому випадку в грі одночасно братиме участь більше дітей — по числу предметів-цілей.

👉«Снігові бої» — Якщо на майданчику багато діток, можна поділити їх на дві команди, а майданчик — на два ігрові поля. І перекидати сніжки на ворожу територію. Перемагає та команда, у якої на ділянці в момент умовного сигналу буде менше сніжок.

👉А ще цікавий варіант для компанії — естафета зі сніжками. В цьому випадку дітвора ділиться на дві команди, де кожному учаснику видається по сніжку, який потрібно кидати з того місця, куди впав сніжок, який кидали перед цим. Перемагає та команда, яка найбільше віддалилася від старту.

👉 Не забудьте тільки після цих веселих ігор зібрати незвичайні сніжки й утилізувати їх (або залишити до наступного разу).

«Крижані прикраси» ❄️❄️❄️

Заморожена вода надає безліч можливостей для експериментів. Наприклад, малюка точно захопить виробництво крижаних прикрас для дерев — ними можна прикрасити ялинку або будь-яке інше дерево у дворі чи на майданчику.

Для їхнього виготовлення вам потрібно розвести у воді харчовий барвник і розлити по формах, які знайдуться в будинку. В якості формочок можна використовувати порожні деталі конструктора, формочки для піску або випічки, навіть звичайні повітряні кульки. Можна обійтися і без формочок — замінивши їх фольгою, з якої з дитиною можна виліпити потрібну форму.

Перед тим, як заморожувати майбутні іграшки, не забудьте вкласти в кожну формочку складену вдвічі мотузочку так, щоб петелька не торкалася води — саме за неї ви будете підвішувати свої прикраси.

Якщо під рукою не виявилося барвника, не біда — можна додати у воду блискітки, гілочки, ягоди або кавові зерна — вийде дуже цікаво.

До слова, звичайна вода з-під крана не підійде, так як при заморожуванні вона дає нерівномірний результат: в одному місці буде просто каламутною, в іншому — білястою. Щоб досягти ідеального результату, попередньо прокип'ятіть воду, додавши в неї трохи лимонної кислоти і цукру. Дайте відстоятися і тільки після цього приступайте до роботи.

За тим же принципом можна зробити крижану мозаїку або навіть крижану доріжку — для цього різнокольорову підфарбовану воду потрібно заморозити в одноразових тарілках. Дитині дуже сподобається викладати з отриманих «плиток» справжню доріжку для ляльок, наприклад.

А ще дітям подобаються крижані ліхтарики. Один зі способів їхнього створення: взяти два відерця різного розміру, поставити одне в інше і залити простір між ними водою. Коли вона замерзне, прибрати відерця і вийняти плафон, в який можна поставити свічку. Виглядає такий ліхтарик казково!

❗️Логоневроз (заїкання) – це порушення мовлення, при якому порушується плавність мовлення, що може включати: повторення звуків, затримки під час вимови слів, блокування певного звуку під час вимови, а також неритмічних рухах артикуляційного апарату та голосових зв'язок. Логоневроз стосується лише труднощів із вимовою, а не розуміння чи здатності до мовлення.

❎Виникнення логоневрозу в дітей може бути спричинене факторами різноманітного генезу:

1. Генетичні фактори: спадкова обтяженість, на фоні вродженого порушення тонусу м'язів артикуляційного апарату (в якості рецесивної ознаки); підвищена збудливість НС та схильність до захворювань вегетативної НС;

2. Фактори постнатального розвитку: ушкодження головного мозку; інфекційні та соматичні захворювання, що послаблюють та дезорганізують роботу НС.

3. Вплив зовнішніх чинників: швидкість темпу мовлення в родині; психоемоційна обстановка в родині; стиль виховання дитини; наявність людей із логоневрозом в близькому оточенні дитини, що може призвести до неправильного наслідування.

❎Причини виникнення логоневрозу у дорослих можуть бути наступними:

1. Неврологічні фактори: травми головного мозку; церебральний інсульт; вроджені вади НС.

2. Психоемоційні фактори: стрес; підвищена тривожність; низька самооцінка.

3. Навички комунікації: особливості темпо-ритмічної сторони мовлення; загальний стиль мовлення.

❎Методи корекції мовлення у дітей та дорослих з логоневрозом:

1. Логокорекція: розвиток правильної артикуляції звуків; мовленнєвого видиху; тренування м'язів голосового апарату; розвиток темпо-ритмічної сторони мовлення.

2. Психологічна підтримка: надання емоційної підтримки для зниження рівня тривожності пов'язаного з порушеннями мовлення; робота над підвищенням самооцінки.

❗️Важливо пам'ятати, що методи допомоги можуть варіюватися в залежності від конкретного випадку логоневрозу.❗️

10 ідей ігор для дітей з особливими освітніми потребами

1. "Знайди пару". Потрібно знайти парні картинки, фігурки тварин, предметів за завданим ознакам. Розвиває увагу, мислення.

2. "Впізнай на дотик". У мішечку різні фігурки, дитина на дотик впізнає їх. Розвиває сенсорне сприйняття.

3. "Пройди лабіринт". Викладіть мотузкою на підлозі лабіринт, дитина проходить його з заплющеними очима. Розвиває координацію.

4. "Збудуємо будиночок". Конструювання з паличок Кюїзенера. Розвиває дрібну моторику, уяву.

5. "Музичні пляшки". Налийте різний рівень води у пляшки, дмухайте - музичні звуки. Розвиває слухове сприйняття.

6. "Знайди скарб". За підказками (гаряче - холодно) шукайте схований предмет. Розвиває орієнтацію в просторі.

7. "Хитрий клубочок". Потрібно розплутати мотузку, намотану у клубок. Розвиває координацію рухів.

8. "Сенсорна торбинка". Наповніть торбинку різними за текстурою матеріалами. Дитина на дотик впізнає їх.

9. "Знайди братика". Доберіть парні за розміром або кольором фігурки, частини мозаїки. Розвиває зорове сприйняття.

10. "Повтори рух". Показуйте дитині послідовності дій, нехай повторює. Розвиває пам'ять, увагу, моторику.

«Вище-нижче»

Запропонуйте гравцям подивитися навколо і назвати все, що знаходиться «вище дерева», «нижче куща», «вище мами», «нижче черевика» тощо.

Ця гра не тільки розвиває увагу, а й вчить виділяти частину із загального.

У дошкільному віці дуже інтенсивно розвиваються комунікативні форми і функції мовної діяльності, удосконалюються практичні мовні навички, суттєво змінюється словниковий обсяг мовлення, відбувається усвідомлення мовної діяльності загалом.

Дитина дошкільного віку активно засвоює мовлення, оскільки це зумовлює її потреби дізнатись, розповісти, вплинути на себе та інших.

Оволодіваючи мовою у процесі спілкування з дорослими, дитина отримує не лише засіб ефективного спілкування з оточенням, а й засіб успішного керування власною поведінкою.

Важливість мовного розвитку у дошкільного віку важко переоцінити. Ось деякі ключові аспекти, які варто враховувати:

💫 Гра зі звуками: Створюйте звукові ігри, де діти можуть відгадувати звуки тварин, вигукувати різні звуки та робити веселі фонетичні вправи.

💫 Казкові розповіді: Використовуйте казкові елементи для вивчення нових слів та розширення словникового запасу. Спільне читання казок створює не лише атмосферу навчання, але й розвивають уяву.

💫 Рольові ігри: Створюйте ситуації для рольових ігор, де діти можуть втілювати різні персонажі та використовувати нові слова у вигаданих ситуаціях.

💫 Пісеньки та ритмічні ігри: Музика та ритм можуть підтримувати розвиток мовлення. Співайте разом та використовуйте руханки під музичний супровід.

💫 Індивідуальний підхід: Кожна дитина унікальна. Спостерігайте за її інтересами та надавайте перевагу в навчанні тому, що її захоплює. 

Проводьте час весело та з користю для мовного розвитку вашого малюка!

«Зимове бінго»

Для розвитку спостережливості малюка спробуйте створити власні картки для гри в бінго (різновид лото).

Перш ніж вирушати в парк або ліс з дітьми роздрукуйте на папері невеличкі тематичні картинки тих речей, які ви можете знайти на своїй прогулянці:

❄️ жолудя;

❄️ соснову шишку;

❄️ ягоди горобини/калини;

❄️ великого і малого песика;

❄️ поширеного птаха (горобця) і рідкісного (омелюха);

❄️ червоний автомобіль, поліцейський автомобіль, літак.

Ви можете обрати власні варіанти, підлаштовуючи рівень складності до віку вашої дитини.

Можна також запропонувати дитині в кожному квадраті намалювати ці тематичні зображення.

Наклейте їх на картон у вигляді картки лото (3*3 квадрати, наприклад), а потім вирушайте на прогулянку і шукайте зазначені предмети. Як тільки хтось побачить надворі те, що зображено на його картці, він це закреслює.

Переможе той, хто найшвидше заповнить, як у лото, хрестиками свій листочок.

Техніки логопедичного масажу

Логопедичний масаж - це сукупність прийомів масажу, що застосовуються для корекції порушень мовлення у дітей. Основними завданнями логопедичного масажу є:

- Нормалізація м'язового тонусу органів артикуляції

- Стимуляція кровообігу та лімфовідтоку

- Поліпшення координації та диференціації рухів артикуляційних м'язів

- Формування правильних артикуляційних укладів

Техніки масажу застосовуються для язика, губ, щік, м'якого піднебіння та шиї. Масаж проводиться по масажних лініях у напрямку руху лімфотоку.

Основні прийоми:

1. Погладжування - повільні поступальні рухи вказівним пальцем по масажній лінії. Вирівнює м'язовий тонус, активізує кровообіг.

2. Розтирання - кругові рухи подушечками вказівного та середнього пальців. Покращує кровообіг і розігріває м'язи.

3. Розминання - перехресні рухи долонями або щипцеподібні рухи пальцями. Також розігріває, розслаблює спазмовані м'язи.

4. Поплескування - легкі удари подушечками пальців. Тонізує та активізує м'язи.

5. Вібрація - дрібні ритмічні струси. Стимулює глибокі м'язи, розслаблює та тонізує.

6. Штрихування - легкі окремі дотики кінчиком вказівного пальця. Стимулює м'язову іннервацію та саморегуляцію тонусу.

Окремо виконуються пасивні вправи-рухи для тренування артикуляційних м'язів (оскальгризи, оскальгризи гризоти та ін).

Масаж активізує рецепторний апарат м'язів, що сприяє покращенню їх координації та рухливості.

Логопедичний масаж проводиться по 10-15 хвилин щодня, курсами по 10-15 процедур. Кожна ділянка масажується 5-7 хвилин. Для кращого ефекту масаж комбінують із артикуляційною гімнастикою та постізометричною релаксацією.

Показання для застосування логопедичного масажу:

- Дизартрія

- Ринолалія

- Діспраксія артикуляційного апарату

- Дислалія

- Відкритий тип вимови

- Гіперсалівація

- Парези артикуляційних м'язів

Масаж протипоказаний при загостренні захворювань порожнини рота, стоматиті, запальних процесах у ділянці обличчя та шиї.

Важливо виконувати масаж акуратно, уникаючи травмування слизової оболонки та м'яких тканин. При правильному застосуванні логопедичний масаж значно покращує ефективність корекції мовленнєвих порушень.

ЩО ТАКЕ ІНФАНТИЛЬНИЙ ТИП КОВТАННЯ? ЙОГО ВПЛИВ НА МОВЛЕННЯ ТА ПРИЙОМИ КОРЕКЦІЇ.

Інфантильний тип ковтання - це недорозвинений, незрілий тип ковтання, який зберігається у дітей старшого віку та дорослих. Він характеризується такими ознаками:

1. Асинхронність рухів - ковтальні рухи не узгоджені в часі між язиком, м'яким піднебінням, нижньою щелепою. Язик передчасно піднімається вгору, потрапляє між зуби, утворюючи "язиковий горбик".

2. Неповний ротовий вдих перед ковтанням - дитина вдихає невелику кількість повітря, не набирає повний рот.

3. Порушення витримки - дитина передчасно ковтає і не тримає їжу/рідину в роті для правильного перемішування зі слиною.

4. Напруження губ, підборіддя, шиї під час ковтання.

5. Потрапляння їжі в ніс, обтікання губ.

Вплив на мовлення:

- порушення звуковимови (сигматизм, ламбдацизм, ротацизм) через порушену артикуляцію, вади прикусу;

- недостатній контроль за повітряним струменем - шепелява вимова, відкрита гнусавість;

- порушення голосу (хрипи, осиплість) через надмірне напруження м'язів глотки;

- поганий словниковий запас через порушення жування (не розвивається смакова чутливість, дитині нецікаво їсти, вона відмовляється від нових страв).

Прийоми корекції:

1. Вправи для нормалізації м'язового тонусу: розслаблення м'язів язика, губ, нижньої щелепи і т.д. Масаж круговою щіточкою, музична терапія.

2. Дихальна гімнастика: набирати повітря носом, затримувати подих, плавний довгий видих через рот, на свічку, папірець.

3. Артикуляційна гімнастика: тренування рухів язика вперед, назад; рухи щелепи вниз, вгору; клацання, почісування щічок; розтягування губ; позіхання. 

4. Ковтальна гімнастика: розслаблення шиї під час ковтання, правильне жування, затримка їжі в роті перед ковтанням, вдих носом перед ковтанням.

5. Логопедичний масаж: масаж підборіддя, щік, губ, язика, м'якого піднебіння для активізації рухів ротового апарату.

6. Введення у раціон твердої, соковитої грубої їжі, що вимагає ретельного жування. Вироблення навички поетапного пережовування і ковтання.

7. Артикуляційні вправи перед дзеркалом для кращого візуального контролю. Проведення самомасажу язика і губ. 

8. Логопедичні ігри та ігрові вправи, спрямовані на нормалізацію функцій губ, язика, м'якого піднебіння, корекцію прикусу і ковтальної функції.
📘Виховуємо мовленнєву особистість📘

🔴Передумови розвитку мовлення різноманітні і беруть свій початок задовго до народження дитини. Крім спадкових особливостей, варто зважати й на те, як спілкувалися батьки з іще ненародженим малюком. Тут ідеться не про смислове наповнення слова, а про емоційно – інтонаційне звертання, побажання, мрії, плани, які містяться в словесних пестощах бажаної й очікуваної дитини.
🟠У власному мовленні дорослим бажано вдаватися до різноманітних виразних інтонаційних забарвлень, здебільшого позитивного характеру.
🟡По можливості, демонструвати або вказувати на предмети, речі, особи, явища, про які йде мова. Наближати до них дитину на безпечну відстань, стимулюючи дотик до деяких.
🟢Максимально використовувати дитячі жанри, фольклор (колискові, забавлянки, дитячі речитативи) як супровід всіх природних умов життя.
🔵Дитина має право на чуйність та прояв свого інтересу: не можна активізувати мовлення дитини, коли вона відчуває дискомфорт, не можна ігнорувати її інтерес до предмета, навіть якщо він не цікавить дорослого.
🟣Різні контакти з дитиною доречно супроводжувати мовленням. Час не регламентується і цілком залежить від готовності дитини, її бажання та активності.
🔴Вкрай важливо, якою мовою до дитини звертаються батьки, бо саме вона буде засвоєна першою як рідна. Отже, шановні батьки, вам належить заздалегідь визначитися щодо мовленнєвого простору, у якому починатиме жити ваша дитина. 
🟠 Емоційний досвід, здобутий дитиною вже в ранньому віці є важливим фундаментом у виробленні регулятивних способів поведінки впродовж всього життя особистості. В перші ж роки дитинства повноцінний емоційний досвід і перш за все соціальні емоції відображають (виокремлюють і закріплюють) життєві значимі прагнення, піднімають їх до рівня потреб в процесі спілкування з близькими дорослими і однолітками.